БУХАВ — ЕТИМОЛОГІЯ

буга́й «племінний бик; [хліб на весь стіл з наліпленою головою бика Я]»

мабуть, давньоруське запозичення з тюркських мов;
тат. [буга] «бик», тур. boğa, чаг. boγa, аз. ккалп. буға, узб. уйг. бука, дтюрк. buqa «тс.», кирг. бугу «самець оленя» є звуконаслідувальними утвореннями, спорідненими з монг. bugu «тс.», бух(а) «бик»;
менш імовірне безпосереднє пов’язання укр. буга́й з турецькими формами (Scheludko 128);
з української мови походить молд. буха́й «бик», рум. buhái «тс.» ;
р. діал. ст. бр. буга́й, п. buhaj (XVII ст.), bugaj (обидва з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

бугай (XVIIIст.)
бугайкува́тий «подібний до бугая»
буга́ло «бик»
бугаювати (про бика)
буга́ячий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
буға азербайджанська
буга́й білоруська
buqa «тс.» давньотюркська
буға каракалпакська
бугу «самець оленя» киргизька
буха́й «бик» молдавська
bugu «тс.» монгольська
buhaj (XVII ст.), bugaj (обидва з укр.) польська
buhái «тс.» румунська
буга «бик» татарська
boğa турецька
бука узбецька
бука уйгурська
буга́й українська
boγa чагатайська
бух(а) «бик» ?
буга́й ?
буга́й ?
буга́й ?

бух (вигук, що передає звук падіння, глухого удару, пострілу)

псл. Ьихъ‹ *boux-;
звуконаслідувальне утворення індоєвропейського періоду, споріднене з лтс. baukš (вигук, що передає звуки від сильного удару чи падіння), свн. buc «удар, поштовх», нвн. pochen «стукати», гол. beuken «бити, штовхати», шв. boka «тс.», англ. poke «штовхати, колоти»;
р. бр. болг. бух, п. слц. вл. нл. buch, ч. bouch, buch, схв. бушити «бити, кидати, падати», слн. bùh;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бу́хало «бубон Я, Л; вайло»
бу́халщик «гравець на бубні»
бухан «стусан»
бу́хати «глухо звучати, падати, ударяти, стріляти, палати, текти»
бу́хкати
бухкоті́ти «падати, ударяти, звучати»
бухна́к
бухня́к «тс.»
бухті́ти
бу́хчити
ви́бух
вибуха́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
poke «штовхати, колоти» англійська
бух білоруська
бух болгарська
buch верхньолужицька
beuken «бити, штовхати» голландська
baukš (вигук, що передає звуки від сильного удару чи падіння) латиська
buch нижньолужицька
pochen «стукати» нововерхньонімецька
buch польська
Ьихъ праслов’янська
бух російська
бушити «бити, кидати, падати» сербохорватська
buc «удар, поштовх» середньоверхньнімецька
buch словацька
bùh словенська
bouch чеська
buch чеська
boka «тс.» шведська

бухтярня́ «бухкання»

афективне утворення від вигуку бух чи дієслова бу́хати;
спосіб утворення не зовсім ясний;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бух ?
бу́хати ?

бушува́ти

псл. buš-‹*busj-‹*bousj-, очевидно, похідне від того самого іє. *bhou-/*bhū-, від якого походить і псл. bujь, bys(t)rь, укр. бу́йний, би́стрий, бу́хати (про вогонь, воду);
р. бушева́ть, бр. бушава́ць, п. buszować «плюндрувати, гасати» (з укр.), слн. búšiti «бухати (про вогонь)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бушова́ло «буйний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бушава́ць білоруська
*bhou-/*bhū- індоєвропейська
buszować «плюндрувати, гасати»укр.) польська
buš-‹*busj-‹*bousj- праслов’янська
bujь праслов’янська
бушева́ть російська
búšiti «бухати (про вогонь)» словенська
бу́йний українська
bys(t)rь ?
би́стрий ?
бу́хати (про вогонь, воду) ?

забухто́рити «покласти чи сховати так, що потім важко відшукати»

очевидно, результат видозміни форми запрото́рити (пор. [запофто́рити] «запроторити» Me), можливо, під впливом [бу́хати] «кидати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
запрото́рити (пор. [запофто́рити] «запроторити» Me) ?
бу́хати «кидати» ?

підбе́хтувати «підбивати, підбурювати, підмовляти»

запозичення з польської мови;
п. podbechtywać «тс.» складається з префікса pod-, спорідненого з укр. під-, і ітеративної форми дієслова bechtać «підмовляти», пов’язаного із звуконаслідувальним коренем *bъx-, спорідненим з укр. бух, бу́хати;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
podbechtywać «тс.» польська
bechtać «підмовляти» польська
бух українська
бу́хати українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України