БУТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
бута́ «гордість, пиха; розбещеність, розкіш О»
очевидно, пов’язане з [боті́ти] «робитись товстим, жирним», [бутві́ти] «трухлявіти», разом з якими походить від псл. But-/botз іє. *bheu-t-, *bhuə-t- «рости»;
розвиток значень аналогічний до пи́ха, пу́хнути;
Маценауер зіставляє з слат. butare «надувати», але припускає і східне походження слова (Matzenauer 126);
запозичення в українські говори з польської мови (Richhardt 38) мало ймовірне з огляду на відмінність у наголошенні;
п. buta «пиха», ст. bucić się «гордитись, чванитись»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бута
«пиха»
(XVI ст.)
бута́ти
«чванитись; брикати О»
бути́ти
«бути пустотливим; пустувати»
буті́ти
«сердитися; буцати»
бу́тни́й
«гордий, пихатий; зухвалий, розбещений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| buta «пиха» | польська |
| But-/botз | праслов’янська |
| butare «надувати» | середньолатинська |
| боті́ти «робитись товстим, жирним» | ? |
| бутві́ти «трухлявіти» | ? |
| *bheu-t- | ? |
| *bhuə-t- «рости» | ? |
| пи́ха | ? |
| пу́хнути | ? |
| bucić się «гордитись, чванитись» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України