БУТНА — ЕТИМОЛОГІЯ

бута́ «гордість, пиха; розбещеність, розкіш О»

очевидно, пов’язане з [боті́ти] «робитись товстим, жирним», [бутві́ти] «трухлявіти», разом з якими походить від псл. But-/botз іє. *bheu-t-, *bhuə-t- «рости»;
розвиток значень аналогічний до пи́ха, пу́хнути;
Маценауер зіставляє з слат. butare «надувати», але припускає і східне походження слова (Matzenauer 126);
запозичення в українські говори з польської мови (Richhardt 38) мало ймовірне з огляду на відмінність у наголошенні;
п. buta «пиха», ст. bucić się «гордитись, чванитись»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бута «пиха» (XVI ст.)
бута́ти «чванитись; брикати О»
бути́ти «бути пустотливим; пустувати»
буті́ти «сердитися; буцати»
бу́тни́й «гордий, пихатий; зухвалий, розбещений»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
buta «пиха» польська
But-/botз праслов’янська
butare «надувати» середньолатинська
боті́ти «робитись товстим, жирним» ?
бутві́ти «трухлявіти» ?
*bheu-t- ?
*bhuə-t- «рости» ?
пи́ха ?
пу́хнути ?
bucić się «гордитись, чванитись» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України