БУСУРМАН — ЕТИМОЛОГІЯ

давньоруське запозичення з тюркських мов, найімовірніше з кримсько-татарської, в діалектах якої форма бусурма́н могла бути результатом фонетичної видозміни арабсько-персидської форми мусулман‹муслим-āн «мусульманин»;

пор. кирг. [бусурман], кумик. балкар, бусурман та ін;

виводилось також (Бі 65; Никольский ФЗ 1893, 5–6, 65–67) від тюркської етнічної назви бесермен;

р. бр. басурма́н, басурма́нин, др. бесурменинъ, бусурменинъ, бесерменинъ, п. bisurman, bisurmanin, ч. bisurman, busurman;

результат видозміни негативно забарвленого слова бусурма́н під впливом слова біс¹;

не зовсім ясне;

вважається наслідком деформації слова бусурма́н «мусульманин» і його народноетимологічного зближення із словом ві́ра;

виводиться також (Макарушка 6) від тюрк. (?) müzevvir «ошуканець» (пор. крим.-тат. музу «шкідливий; наклепник», яке зводиться до ар. mudi(n) «шкідливий», Räsänen Versuch 346);

заслуговує на увагу й припущення про зв’язок з гіпотетичним *bosъ «прудкий, скажений» (про тотемістичного у тюрків священного вовка-перевертня), др. босыи «тс.», босъ «біс», босувъ «присвячений, належний божеству», а також з р. [бу́сый] «сірий, димчастий», укр. босо́рка «ворожка, відьма, чаклунка», тур. крим.-тат. чаг. кирг. боз «сірий, попелястий; блідий» (Виноградова І 64–65, 78–79; Ильинский РФВ 65/1,214–215; Крымский Укр. гр. І 462);