БУРЧАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бур «вигук, що передає мурмотіння, бубоніння (людини)»
псл. *bur- звуконаслідувального походжен-. ня;
очевидно, споріднене з псл. bъr-, відображеним у п. ст. barczeć «шуміти», ч. brkati (заст.) «летіти (про птахів), бриніти (при польоті)», ст. brčeti «летіти», слц. bŕkať «пурхати, злітати», вл. borkaty «буркотливий», bórčeć «бурчати, гудіти, дзижчати», bórčawa «буркотуха», нл. barkaś «бурчати», barcas «тс.; гудіти, дзижчати (про колесо); гарчати», barkotaś «ремствувати, нарікати; гарчати, бурчати; дзижчати, гудіти», bórkotaś «тс.», barcawa «м’ясна муха», болг. бъркам «шуміти, бушувати» (про море), м. брчи «дзижчить, гуде, шумить», схв. брчак «шум хвиль»;
пор. лит. burkúoti «воркувати», burkti «муркотіти», лтс. burkstêt «гуркотіти; базікати, невиразно говорити»;
сумнівною є думка (Bezzenberger BB 26, 188) про зв’язок з бу́ря;
р. бу́ркать «бурчати», бурча́ть, бр. бу́ркаць «буркати», бурча́ць «тс., рикати; бурчати», п. burkotać, burczeć «тс.», ч. burcovati «шуміти, стукати» (про поросят), нл. [burcas] «бурчати», схв. бỳркē «струменем»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
боркота́ти
«тс.»
боркоту́н
«тс., воркотун»
бу́ркало
«буркотун»
бу́ркати
«бурчати»
бурки́та
«тс.»
бу́ркіт
«воркування, шум, бурчання»
буркі́тник
(про голуба)
бу́ркот
бурко́та
«хвороба коней (з проносом)»
буркота́ти
«тс.; рокотати, шуміти; бурчати»
буркоті́ти
буркотли́вий
«воркотливий»
буркотня́
«шум; кипіння, бродіння; квоктання, воркування (про птахів); плач, хникання»
буркоту́н
буркува́ти
«воркувати»
бурку́н
«буркотун»
буркута́ти
бурча́к
«дзюркотливий струмок»
бурча́ло
«вид мухи, Musca vomitoria»
бурчати
«буркотіти; дзюрчати (про струмок тощо); ричати»
бурчли́вий
«буркотливий»
бурчу́н
«буркотун»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бу́ркаць «буркати» | білоруська |
| бъркам «шуміти, бушувати» (про море) | болгарська |
| borkaty «буркотливий» | верхньолужицька |
| burkstêt «гуркотіти; базікати, невиразно говорити» | латиська |
| burkúoti «воркувати» | литовська |
| брчи «дзижчить, гуде, шумить» | македонська |
| barkaś «бурчати» | нижньолужицька |
| burcas «бурчати» | нижньолужицька |
| barczeć «шуміти» | польська |
| burkotać «тс.» | польська |
| burczeć «тс.» | польська |
| *bur- | праслов’янська |
| bъr- | праслов’янська |
| бу́ркать «бурчати» | російська |
| брчак «шум хвиль» | сербохорватська |
| бỳркē «струменем» | сербохорватська |
| bŕkať «пурхати, злітати» | словацька |
| бурча́ть | українська |
| бурча́ць «тс., рикати; бурчати» | українська |
| brkati «летіти (про птахів), бриніти (при польоті)» (заст.) | чеська |
| burcovati «шуміти, стукати» (про поросят) | чеська |
| ня | ? |
| barczeć «шуміти» | ? |
| brčeti «летіти» | ? |
| bórčeć «бурчати, гудіти, дзижчати» | ? |
| bórčawa «буркотуха» | ? |
| barcas «тс.; гудіти, дзижчати (про колесо); гарчати» | ? |
| barkotaś «ремствувати, нарікати; гарчати, бурчати; дзижчати, гудіти» | ? |
| bórkotaś «тс.» | ? |
| barcawa «м’ясна муха» | ? |
| burkúoti «воркувати» | ? |
| burkti «муркотіти» | ? |
| бу́ря | ? |
бурті́ти «глухо мукати» (про бугая)
очевидно, результат контамінації форм бурча́ти і буті́ти2 (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бурча́ти | ? |
| буті́ти | ? |
ворчун «буркун аптечний, Melilotus officinalis Desr.» (бот.)
пов’язане з [ворча́ти];
результат заміни назви бурку́н гаданим його синонімом за аналогією до співвідношення синонімічних дієслів бурча́ти – [ворча́ти];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ворча́ти | ? |
| бурку́н | ? |
| бурча́ти | ? |
| ворча́ти | ? |
джирча́ти «деренькотати»
звуконаслідувальне утворення, аналогічне до бурча́ти, дзижча́ти і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джиркоті́ти
дзирча́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бурча́ти | ? |
| дзижча́ти | ? |
дурча́ти «бурчати»
очевидно, результат контамінації форм ду́ркати «стукати, гриміти» і бурча́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ду́ркати «стукати, гриміти» | ? |
| бурча́ти | ? |
маруча́ти «буркотіти; дзюрчати»
звуконаслідувальне утворення, паралельне до мурча́ти, бурча́ти і под;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мурча́ти | ? |
| бурча́ти | ? |
| і | ? |
урча́ти «видавати або утворювати несильні переливчасті звуки низького тону»
звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з ворча́ти;
щодо словотвору пор. бурча́ти, мурча́ти і под;
р. у́ркать, урча́ть, бр. вурча́ць «бурчати, гудіти; жерти», [вурчэ́ць] «бурчати; гарчати (про собаку)», ву́ркаць «бурчати; гиркати, сваритися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
урча́ння
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вурча́ць «бурчати, гудіти; жерти» | білоруська |
| вурчэ́ць «бурчати; гарчати (про собаку)» | білоруська |
| ву́ркаць «бурчати; гиркати, сваритися» | білоруська |
| у́ркать | російська |
| урча́ть | російська |
| ворча́ти | українська |
| бурча́ти | українська |
| мурча́ти | українська |
чеберча́ти «дзенькати, брязкати»
звуконаслідувальне утворення, аналогічне бурча́ти, дзюрча́ти і под;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бурча́ти | ? |
| дзюрча́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України