БУРХАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
бурх (вигук, яким передається порив вітру, удар хвилі, падіння предмета у воду)
очевидно, результат видозміни звуконаслідувального бух (бу́хати) під впливом бу́ря;
менш переконливе зіставлення (Sadn. – Aitz. VWb. I 201) з бу́ркати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бурха́йло
«поривчастий вітер»
бурхани́на
«буря»
бурха́ти
«бушувати; кидати, жбурляти; вириватись, вилітати (про воду, дим)»
бу́рхатися
«борсатися, битися»
бурхли́вий
бурхота́ти
«бушувати»
бурхоті́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бух (бу́хати) | ? |
| бу́ркати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України