БУРУВАТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
бу́рий
переконливої етимології не має;
можливо, давнє запозичення з тюркських мов;
тур. bur «рудий» походить від перс. bōr «рудий; лис», спорідненого з дінд. babhrúḥ «рудо-бурий», псл. bobrъ, укр. бобе́р;
зіставляється також (Егоров 149; Щербак ИРЛТЯ 100; Korsch AfSlPh 9, 493–494) з монг. bürüj «темноколірний», bur «сірий, темний», bor «тс.»;
менш переконливе зіставлення (Bern. І 102–103; Matzenauer LF 7, 17–18) з лат. burrus «багряний» або з рум. bur(ă) «віл» (Machek ESJČ 77), як і пряме виведення з перської мови (Herne 65);
р. бу́рый, бр. бу́ры, др. буръ, п. bury, ч. діал. слц. burý;
Фонетичні та словотвірні варіанти
буравий
бурик
«кличка бурого пса»
бурі́ти
буро́ха
«тинівка бура, Accentor (Prunella?) modularis»
(орн.)
бурува́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бу́ры | білоруська |
| babhrúḥ «рудо-бурий» | давньоіндійська |
| буръ | давньоруська |
| burrus «багряний» | латинська |
| bürüj «темноколірний» | монгольська |
| bōr «рудий; лис» | перська |
| bury | польська |
| bobrъ | праслов’янська |
| бу́рый | російська |
| bur(ă) «віл» | румунська |
| burý | словацька |
| bur «рудий» | турецька |
| бобе́р | українська |
| burý | чеська |
| bur «сірий, темний» | ? |
| bor «тс.» | ? |
| burý | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України