БУРОВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
бур «інструмент для буріння невеликих свердловин»
запозичення з німецької або голландської мови;
нвн. Bóhrer «свердло», гол. boor, шв. borr «тс.» споріднені з свн. born «свердлити», двн. днн. borōn, дангл. borian, дісл. bora «тс.», гр. φάρω «колю, розколюю», φαρόω «орю», лат. forāre «свердлити», сірл. bern «розколина, ущелина», вірм. beran, лит. burnà «розкриття, отвір, проліт; рот», алб. brimë «дірка, отвір; пролом», дінд. bhṛṇati «поранити, пошкодити», псл. *borti «бороти», можливо, також укр. [боре́ць] «воронка», борть;
р. бр. бур, р. бури́ть, нл. bur;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бурильник
бурити
бурін
«свердло для металу»
бурка
«висвердлюваний у гірській породі отвір для наповнювання вибухівкою»
буровий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| brimë «дірка, отвір; пролом» | албанська |
| бур | білоруська |
| beran | вірменська |
| boor | голландська |
| φάρω «колю, розколюю» | грецька |
| borian | давньоанглійська |
| borōn | давньоверхньонімецька |
| bhṛṇati «поранити, пошкодити» | давньоіндійська |
| bora «тс.» | давньоісландська |
| borōn | давньонижньонімецька |
| forāre «свердлити» | латинська |
| burnà «розкриття, отвір, проліт; рот» | литовська |
| bur | нижньолужицька |
| Bóhrer «свердло» | нововерхньонімецька |
| *borti «бороти» | праслов’янська |
| бур | російська |
| бури́ть | російська |
| born «свердлити» | середньоверхньнімецька |
| bern «розколина, ущелина» | середньоірландська |
| боре́ць «воронка» | українська |
| borr «тс.» | шведська |
| φαρόω «орю» | ? |
| борть | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України