БУРМОТАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

бурмота́ти

очевидно, псл. *bъrmotati, *bъrbotati «бурмотати»;
споріднене з лит. burbti «бурчати», burbeti «тс.», лтс. burbinât «бурмотати»;
давні звуконаслідувальні утворення;
р. бормота́ть, [борбота́ть], бр. [бармата́ць], слц. brbotať «мимрити», вл. bórbotać «бурмотати», нл. bórbotaś «тс.», схв. брбóтати (брòбтати) «булькати, плескатись», слн. [brmotáti] «бурмотати», brbotáti «клекотати; мимрити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бормота́ти
бормоті́ти
бурма́ «буркотун»
бурма́к
бурми́ло «[тс.]; ведмідь; телепень, вайло»
бурмі́й «тс.»
бурмоті́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бармата́ць білоруська
bórbotać «бурмотати» верхньолужицька
burbinât «бурмотати» латиська
burbti «бурчати» литовська
bórbotaś «тс.» нижньолужицька
*b праслов’янська
бормота́ть російська
брбóтати «булькати, плескатись» (брòбтати) сербохорватська
brbotať «мимрити» словацька
brmotáti «бурмотати»«клекотати; мимрити» словенська
brbotáti «бурмотати»«клекотати; мимрити» словенська
борбота́ть українська
*b «бурмотати» ?
burbeti «тс.» ?

мармота́ти «бурмотіти»

звуконаслідувальне утворення, паралельне до мурмота́ти, бурмота́ти «тс.»;
пор. аналогічне фр. marmotter «бурмотіти», дінд. marmaraḥ «такий, що шурхотить, бурмоче»;
р. [мормота́ть], бормота́ть, бр. мармыта́ць, п. marmotać, mamrotać, болг. [мармо́ря] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мармыта́ць білоруська
мармо́ря «тс.» болгарська
marmaraḥ «такий, що шурхотить, бурмоче» давньоіндійська
marmotać польська
mamrotać польська
мормота́ть російська
бормота́ть українська
marmotter «бурмотіти» французька
мурмота́ти ?
бурмота́ти «тс.» ?
аналогічне ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України