БУРЛАКУ — ЕТИМОЛОГІЯ

бурла́к «бродяга; заробітчанин; гультяй, холостяк»

загальноприйнятої етимології не має;
частиною дослідників (Москаленко УІЛ 39; Шанский ЭСРЯ І 2, 233; Соболевский РФВ 65, 402) пов’язується з р. *бурло «крикун, галаслива людина», укр. бурлі́й, [бурла́ Я] «тс.», р. [бурла́н] «тс., забіяка; холостяк», укр. [бурло́] «лайка, нарікання», похідними від звуконаслідувального псл. *bur-;
при цьому припускається такий розвиток значень: «крикун, шумлива людина» – «забіяка; холостяк» – «бродяга, заробітчанин, бурлак»;
менш переконливе пов’язання слов’янських слів через гіпотетичні тат. ст. *бурлак «той, хто крутить линву або вірьовку», *бургалак «тс.» з тюрк. *bur«вертіти, крутити» (Дмитриев 557; Татищев І 205; Sadn. – Aitz. VWb. І 471);
сумнівні також спроби пов’язати ці слова з гіпотетичним *burjag (із зміною суфікса під впливом татарської чи волзькобулгарської мови), що зводиться через дісл. *būringar, *buri (прізвище карлика), двн. giburian «відбуватись, бути належним», in bor(e) «вверх, вгору» тощо до іє. *bher«носити, приносити, піднімати» (Горяев 34; Ekblom ZfSlPh 10, 13–14; Jóhannesson 613), або з снн. bûrlach «селянство», bûrschap «(селянська) община; цивільне право» (Фасмер І 245–246);
рум. burlác, лит. burlõkas, лтс. burlāks, фін. purlakka, тат. аз. бурлак запозичені від східних слов’ян (Преобр. І 54; Bern. I 102; Fraenkel 66; Mühl.– Endz. І 358);
р. бурла́к «робітник на річкових суднах; заробітчанин; [буйна, брутальна людина, скандаліст]», [бурла́ка] «тс.; холостяк», ст. бурлакъ (1643), бр. болг. бурла́к, п. burłak «старовір, бродяга, здоров’як» (з укр.), ч. burlák «бурлак» (з р.), схв. бỳрлакр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

бурлака «безземельна і бездомна людина, робітник, наймит» (ч. р.)(1732)
бурла́ка «тс.; одинокий чоловік; [степова балка (остання від села) Я]»
бурлакува́ти «тс., холостякувати»
бурла́цтво «бурлакування; бурлаки (зб.
бурла́чити «бути бурлаком»
бурла́чка «бездомна жінка, наймичка»
бурлачня́ (зб.)
бурлашня́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бурлак азербайджанська
бурла́к білоруська
бурла́к болгарська
giburian «відбуватись, бути належним» давньоверхньонімецька
*būringar давньоісландська
*bher «носити, приносити, піднімати» індоєвропейська
burlāks латиська
burlõkas литовська
burłak «старовір, бродяга, здоров’як»укр.) польська
*bur- праслов’янська
*бурло «крикун, галаслива людина» російська
бурла́н «тс., забіяка; холостяк» російська
бурла́к «робітник на річкових суднах; заробітчанин; [буйна, брутальна людина, скандаліст]» російська
burlác румунська
бỳрлакр.) сербохорватська
bûrlach «селянство» середньонижньонімецька
*бурлак «той, хто крутить линву або вірьовку» татарська
бурлак татарська
*bur «вертіти, крутити» тюркські
бурлі́й українська
бурло́ «лайка, нарікання» українська
бурла́ка «тс.; холостяк» українська
purlakka фінська
burlák «бурлак»р.) чеська
бурла́ «тс.» ?
Я «тс.» ?
*бурлак «той, хто крутить линву або вірьовку» ?
бургалак «тс.» ?
*burjag (із зміною суфікса під впливом татарської чи волзькобулгарської мови) ?
*buri (прізвище карлика) ?
bor(e) «вверх, вгору» ?
bûrschap «(селянська) община; цивільне право» ?
бурлакъ (1643) ?

бурла́ка «широка дошка під стріхою (із зовнішнього боку короткої стіни)»

очевидно, результат видозміни н. Bórtlatte (Bordlatte) «бортова (крайня) планка»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Bórtlatte «бортова (крайня) планка» німецька

борла́к «Адамове яблуко»

гортань ВеЗн»;
вважається запозиченням із східнороманських мов;
молд. Бурла́н (рум. burlán) «труба, жолоб» пов’язується з тур. boru «труба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

борла́нка
борли́т «тс.»
бурла́к
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Бурла́н «труба, жолоб» (рум. burlán) молдавська
пов'язується «труба, жолоб» (рум. burlán) молдавська
boru «труба» турецька
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України