БУРКОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
бур «вигук, що передає мурмотіння, бубоніння (людини)»
псл. *bur- звуконаслідувального походжен-. ня;
очевидно, споріднене з псл. bъr-, відображеним у п. ст. barczeć «шуміти», ч. brkati (заст.) «летіти (про птахів), бриніти (при польоті)», ст. brčeti «летіти», слц. bŕkať «пурхати, злітати», вл. borkaty «буркотливий», bórčeć «бурчати, гудіти, дзижчати», bórčawa «буркотуха», нл. barkaś «бурчати», barcas «тс.; гудіти, дзижчати (про колесо); гарчати», barkotaś «ремствувати, нарікати; гарчати, бурчати; дзижчати, гудіти», bórkotaś «тс.», barcawa «м’ясна муха», болг. бъркам «шуміти, бушувати» (про море), м. брчи «дзижчить, гуде, шумить», схв. брчак «шум хвиль»;
пор. лит. burkúoti «воркувати», burkti «муркотіти», лтс. burkstêt «гуркотіти; базікати, невиразно говорити»;
сумнівною є думка (Bezzenberger BB 26, 188) про зв’язок з бу́ря;
р. бу́ркать «бурчати», бурча́ть, бр. бу́ркаць «буркати», бурча́ць «тс., рикати; бурчати», п. burkotać, burczeć «тс.», ч. burcovati «шуміти, стукати» (про поросят), нл. [burcas] «бурчати», схв. бỳркē «струменем»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
боркота́ти
«тс.»
боркоту́н
«тс., воркотун»
бу́ркало
«буркотун»
бу́ркати
«бурчати»
бурки́та
«тс.»
бу́ркіт
«воркування, шум, бурчання»
буркі́тник
(про голуба)
бу́ркот
бурко́та
«хвороба коней (з проносом)»
буркота́ти
«тс.; рокотати, шуміти; бурчати»
буркоті́ти
буркотли́вий
«воркотливий»
буркотня́
«шум; кипіння, бродіння; квоктання, воркування (про птахів); плач, хникання»
буркоту́н
буркува́ти
«воркувати»
бурку́н
«буркотун»
буркута́ти
бурча́к
«дзюркотливий струмок»
бурча́ло
«вид мухи, Musca vomitoria»
бурчати
«буркотіти; дзюрчати (про струмок тощо); ричати»
бурчли́вий
«буркотливий»
бурчу́н
«буркотун»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бу́ркаць «буркати» | білоруська |
| бъркам «шуміти, бушувати» (про море) | болгарська |
| borkaty «буркотливий» | верхньолужицька |
| burkstêt «гуркотіти; базікати, невиразно говорити» | латиська |
| burkúoti «воркувати» | литовська |
| брчи «дзижчить, гуде, шумить» | македонська |
| barkaś «бурчати» | нижньолужицька |
| burcas «бурчати» | нижньолужицька |
| barczeć «шуміти» | польська |
| burkotać «тс.» | польська |
| burczeć «тс.» | польська |
| *bur- | праслов’янська |
| bъr- | праслов’янська |
| бу́ркать «бурчати» | російська |
| брчак «шум хвиль» | сербохорватська |
| бỳркē «струменем» | сербохорватська |
| bŕkať «пурхати, злітати» | словацька |
| бурча́ть | українська |
| бурча́ць «тс., рикати; бурчати» | українська |
| brkati «летіти (про птахів), бриніти (при польоті)» (заст.) | чеська |
| burcovati «шуміти, стукати» (про поросят) | чеська |
| ня | ? |
| barczeć «шуміти» | ? |
| brčeti «летіти» | ? |
| bórčeć «бурчати, гудіти, дзижчати» | ? |
| bórčawa «буркотуха» | ? |
| barcas «тс.; гудіти, дзижчати (про колесо); гарчати» | ? |
| barkotaś «ремствувати, нарікати; гарчати, бурчати; дзижчати, гудіти» | ? |
| bórkotaś «тс.» | ? |
| barcawa «м’ясна муха» | ? |
| burkúoti «воркувати» | ? |
| burkti «муркотіти» | ? |
| бу́ря | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України