БУРИТИСЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
бу́рити «непокоїти, турбувати, перешкоджати; заплутувати; кудлати МСБГ; рити (землю і т. ін.)»
[бурлиди́ти] «бурлити» Ж, [бурлува́тися] «тс.» Я, бурли́ти «бушувати, клекотати», [бурлі́ти] «тс.; підбурювати» Ж, бурува́ти «бурлити», [буря́ти] «руйнувати», [бу́ра] «вирування, бурління води; буря Ж», [бури́тель] «порушник» Ж, [бурла́] «крикун, підбурювач» Я, [бурлі́й] «тс.», [бурли́вість] «глумливість» Я, [бурло́] «сварка», [буру́н] «замет; снігопад з вітром, буран Л», [буруни́ще] «хуртовина, завірюха» Я, бу́ря, буре́мний, [бу́рий] «сердитий, насуплений» О, бурли́вий, бу́рни́й Г, Ж, бурло́м (текти) «з бурлінням» Я, [забу́ра] «сердита, роздратована людина» Ж, [забу́рний] «буян», [забуру́нний] «тс.», обу́рювати, обу́рення, обу́рливий, підбу́рювати, підбу́рник, підбу́рювач, підбу́рливий;
псл. buriti ‹*bourītei, burja ‹ bouria;
споріднене з гр. φύρω «змішую, сплутую», лат. furo «бушую», дірл. búrach «риття землі», лтс. baũruôt «ревіти» (про биків), норв. būra «тс.», ос. burdæn «завірюха», снн. bore-lôs «безвітряний»;
зіставлення з дінд. bhuráti «ворушиться, здригається, борсається» (Фасмер І 244, 250; Шанский ЭСРЯ І 2, 236–237; Преобр. І 55; Walde–Hofm. I 571) викликає заперечення;
р. бурли́ть «бурлити», [бу́рить] «тс.», бу́ря, бу́рный, бр. бурлі́ць, бу́ра, п. burzyć «непокоїти, турбувати», ч. bouřiti «бушувати; бунтувати», болг. [бури́ се] «збирається на бурю», бу́ря, схв. бу́рити се «сердитися», слн. búriti «бушувати (про бурю), біснуватися», búrkati «бити джерелом, клекотати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бу́ритися
«обурюватися, хвилюватися; збиратися на бурю; вирувати, кипіти (про кров); бродити (про вино, пиво); хвилюватися (про море), підніматися (про тісто) Ж»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бурлі́ць | білоруська |
бури́ се «збирається на бурю» | болгарська |
φύρω «змішую, сплутую» | грецька |
bhuráti «ворушиться, здригається, борсається» | давньоіндійська |
búrach «риття землі» | давньоірландська |
furo «бушую» | латинська |
baũruôt «ревіти» (про биків) | латиська |
būra «тс.» | норвезька |
burdæn «завірюха» | осетинська |
burzyć «непокоїти, турбувати» | польська |
buriti | праслов’янська |
бурли́ть «бурлити» | російська |
бу́рити се «сердитися» | сербохорватська |
bore-lôs «безвітряний» | середньонижньонімецька |
búriti «бушувати (про бурю), біснуватися»«бити джерелом, клекотати» | словенська |
búrkati «бушувати (про бурю), біснуватися»«бити джерелом, клекотати» | словенська |
бу́рить «тс.» | українська |
бу́ря | українська |
бу́рный | українська |
бу́ра | українська |
бу́ря | українська |
bouřiti «бушувати; бунтувати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України