БУРЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

бо́рки «бакенбарди»

псл. *bъrkъ «вус, бакенбард»;
південнослов’янські форми вважаються спорід- неними з р. [борк] «стрижень пташиного пера», п. barki «плечі; махові крила», укр. [бо́ркати] «підрізувати крила», н. Bórste «щетина», похідними від іє. *bher-/bhor-/bhr- «бути гострим, колоти»;
українські форми не зовсім переконливо виводяться (Bern. І 119) від уг. barko «бакенбард», яке, в свою чергу, є, очевидно, запозиченням із слов’янських мов, пов’язаним з південнослов’янськими формами;
схв. брк «вус», слн. bŕk «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

борча́стий « бакенбардами»
бу́рці «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*bher-/bhor-/bhr- «бути гострим, колоти» індоєвропейська
Bórste «щетина» німецька
barki «плечі; махові крила» польська
*b «вус, бакенбард» праслов’янська
борк «стрижень пташиного пера» російська
брк «вус» сербохорватська
bŕk «тс.» словенська
barko «бакенбард» угорська
бо́ркати «підрізувати крила» українська
спорід- ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України