БУРЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
бо́рки «бакенбарди»
псл. *bъrkъ «вус, бакенбард»;
південнослов’янські форми вважаються спорід- неними з р. [борк] «стрижень пташиного пера», п. barki «плечі; махові крила», укр. [бо́ркати] «підрізувати крила», н. Bórste «щетина», похідними від іє. *bher-/bhor-/bhr- «бути гострим, колоти»;
українські форми не зовсім переконливо виводяться (Bern. І 119) від уг. barko «бакенбард», яке, в свою чергу, є, очевидно, запозиченням із слов’янських мов, пов’язаним з південнослов’янськими формами;
схв. брк «вус», слн. bŕk «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
борча́стий
« бакенбардами»
бу́рці
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*bher-/bhor-/bhr- «бути гострим, колоти» | індоєвропейська |
Bórste «щетина» | німецька |
barki «плечі; махові крила» | польська |
*b «вус, бакенбард» | праслов’янська |
борк «стрижень пташиного пера» | російська |
брк «вус» | сербохорватська |
bŕk «тс.» | словенська |
barko «бакенбард» | угорська |
бо́ркати «підрізувати крила» | українська |
спорід- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України