БУРДИ — ЕТИМОЛОГІЯ

єдиного пояснення не має;

можливо, через польське і старочеське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови;

свн. bû hurt «рицарська гра», bêhurt «тс.» походить від фр. ст. behort, behorder «тс.»;

менш переконливе виведення польського слова від фр. ст. bourde «забава» (Karłowicz SWO 78);

р. [бурди́ть] «пустувати», бр. ст. бурда «колотня, скандал», п. burda «скандал, бешкет; (заст.) пригода; бешкетник, забіяка; борня, турнір», ч. burda (заст.) «неспокійна людина; сварка, звада, розбрат», ст. burdovati «проїжджатись на коні (як рицар на турнірі)», слц. burda «дражлива людина»;

запозичено з татарської мови, очевидно, через російське посередництво;

тат. бурда «каламутний напій, суміш різних рідин» є суфіксальним утворенням від основи тюрк. bor-/bur«вертіти, крутити»;

р. бр. бурда́ «тс.»;

неясне;

запозичення з російської мови, в якій, на думку Фасмера, є видозміною слова бурда́, як салта́н при султа́н;

р. ба́рда́;

складне утворення, до якого входить вигуковий елемент гала-, що виступає також у виразах гала́й, га́лас, галу́-балу́, та іменник бу́рда «бешкет, бешкетник»;

у російській мові набуло відмінного значення, очевидно, в результаті зближення з [хал] «дешевинка», [халово́й] «дешевий; дурний»;

менш переконливе виведення галабу́рда від уг. herdeburdi «вітрогон» (Malinowski Rozprawy 17, 22);

р. [халабу́рда] «роззява, нехлюй», [халабру́да] «тс.», п. hałaburda «бешкет, бешкетник», [haraburda] «тс.» (з укр.), ч. haraburdí «ганчір’я», ст. haraburda, слц. [halaburda] «неспокійна людина; ганчір’я»;