БУНЧУЖНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
бунчу́к «булава з китицею з кінського волосу як символ влади»
давнє запозичення з тюркських мов;
тур. boncuk «різнокольорові кульки, черепашки, намисто», крим.-тат. бунчук «черепашки, кульки, намисто на шиї коня», як і чаг. bunčuk «тс.», аз. мунчуг «намисто», узб. мунчак, кирг. мончок «тс.», калм. montsag «бахрома; кулька з червоних ниток», виводяться від перс. mänğuk «прапор; золотий набалдашник на прапорі» (Lokotsch 29);
р. бр. болг. бунчу́к, п. buńczuk, bończuk «турецький прапорець, спис із кінським хвостом; волосяна китиця, прикріплена до шишака», ч. bunčuk «турецька військова емблема», слц. bunčuk «тс.; військова емблема козацьких отаманів»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бунчу́г
«тс.»
бунчу́жний
«охоронець гетьманського бунчука»
бунчуки
(XVII ст.)
бунчуко́вий
бунчу́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мунчуг «намисто» | азербайджанська |
| бунчу́к | білоруська |
| бунчу́к | болгарська |
| montsag «бахрома; кулька з червоних ниток» | калмицька |
| мончок «тс.» | киргизька |
| бунчук «черепашки, кульки, намисто на шиї коня» | кримсько-татарська |
| mänğuk «прапор; золотий набалдашник на прапорі» | перська |
| buńczuk «турецький прапорець, спис із кінським хвостом; волосяна китиця, прикріплена до шишака» | польська |
| bończuk «турецький прапорець, спис із кінським хвостом; волосяна китиця, прикріплена до шишака» | польська |
| бунчу́к | російська |
| bunčuk «тс.; військова емблема козацьких отаманів» | словацька |
| boncuk «різнокольорові кульки, черепашки, намисто» | турецька |
| мунчак | узбецька |
| bunčuk «тс.» | чагатайська |
| bunčuk «турецька військова емблема» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України