БУНДЮЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
бундю́читися
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з пиндю́читися «чванитися»;
непереконливо виводилось (Brückner 49) від бунчу́к, бунчу́чний;
п. bundiuczyć się, bundziuczyć się, bundiuczny, bundziuczny запозичені з української мови (SW I 234–235);
Фонетичні та словотвірні варіанти
бундю́житися
бундю́жний
бундю́к
«пихата, гонориста людина»
бундю́чний
бундя́читися
бундя́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bundiuczyć | польська |
| пиндю́читися «чванитися» | ? |
| бунчу́к | ? |
| бунчу́чний | ? |
| bundiuczny | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України