БУМ — ЕТИМОЛОГІЯ

звуконаслідувальне утворення, паралельне бом, бем, бам, н. bumm і под;

р. бр. болг. бум, п. ч. слц. bum, нл. bumb bumb (наслідування крику водяного бугая), м. бумти «гуркотить, гримить», схв. бум, слн. bùm, búm;

англ. boom «тс.» походить від звуконаслідувального boom «звук пострілу, гудіння», можливо, спорідненого з гол. bommen «барабанити, шуміти»;

запозичення з англійської мови;

р. бр. болг. бум, п. ч. слц. слн. boom, схв. бум;

менш переконливе виведення бум від шв. bom (Шанский ЭСРЯ І 2, 225);

англ. boom «жердина, колода» походить від гол. boom «колода, дерево», спорідненого з двн. boum «дерево», нвн. Baum «тс.», англ. beam «тс., колода; промінь», шв. bom «колода, брус», двн. biogan «гнути», гот. biugan «тс.», дінд. bhujáti «гне, відсуває», можливо, також укр. бга́ти, бі́гти;

запозичення з англійської мови;

р. бр. бум, п. bum, bom, ч. bom;

спільнослов’янське звуконаслідувальне утворення, аналогічне до бом, бум, бім, бала́м (пор.);

п. ч. слц. bam, м. бамка «стукати, ударяти, бити», слн. bàm, bám;

звуконаслідувальне утворення, аналогічне до бам, бім, бум (див.);

бр. бом, п. слц. bom (вигук для передачі звуку дзвона);