БУЛЬКА — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, псл. *bulj- «пузир, пухир; ґуля; жовно; куля, брила, грудка», що, як і псл. *bul- «ґуля, набалдашник», укр. була́ва́ «жезл, палиця з кулястим набалдашником», можливо, також бу́лка «білий хліб», пов’язуються із звуконаслідувальними іє. *bu-, *bhū - «надувати, роздувати; розпухати, набрякати; закруглятися, розширюватися» і його похідними *beu-, *bheu-, *bheul-, *bhul- «пухнути, набрякати», *bheua «рости, збільшуватися» тощо;

споріднене з гот. *uf-báuljan «роздувати, розпухати; набрякати; робити бундючним, пихатим», ufbaulidai (дієприкм.) «розпухлий, набряклий, бундючний», двн. paula «прищик, пухирчик», pūlla, дангл. bӯle «тс.», двн. būlla «тс., віспина, ґуля», свн. biule, снн. būle, днн. būla, нвн. Béule «тс.», дісл. beyla «наріст, горб; пагорок», дшв. bolin (bulin) «опух; здутий, пихатий», а також дірл. bolach «прищ; пухир, ґуля» (‹*bhulakā), вірм. boyl (род. в. мн.), bulic «велика кількість, маса, купа, безліч; натовп, юрба; стадо»;

зіставляється також (Fraenkel 63, 64; Jóhannesson 588; Vries AEW 34; NEW 552; Walde–Hofm. I 122; Persson Beitr. 30, 254, 928; Meillet MSL 12, 431; Uhlenbeck 191; PBrB 20, 325–326; Aitzetmüller ZfSlPh 22, 367–371) з лит. bulìs «сідниці», bùlė, bule «тс.», дінд. bulíḥ «зад; жіночий статевий орган», buríḥ «тс.», лат. bulla «пухир, прищ; брунька, опуклість; набалдашник», дісл. pula «недуга, приступ (сміху)», снн. pull «оболонка; лушпайка, шкіра; стручок», poll, pūle «тс.», снідерл. гол. puyl «мішок, кишеня, торба», гол. puilen «пухнути, набрякати»;

р. [бульма́к] «водянистий пухир», [булдыри́] «бульки на воді», [булды́рья] «тс.», [булды́рь] «ґуля, жовно, опух, нарив», [булы́ч] «витрішкувата людина; молодий і поганий квас», бр. [бульды́р] «пузир; неродючий бугор», [булы́шка] «лугова височина», п. [bula] «пузир, пухир», buła «ґуля, брила, грудка», ч. boule «ґуля», [bulka] «тс.; пухирчик», [bula] «клуби диму», bouliti (oči) «витріщити (очі)», pouliti, vybuliti «тс.», ст. búla «ґуля, жовно», слц. [búl’a] «тс.», [bul’avý] «тов стий, надутий», вл. bul «м’яч», схв. буљав «вирячений (про очі)», бу́љити «вирячити, витріщити (очі)», слн. búla «ґуля, опух, нарив», [búliti] «пухнути, набрякати, розбухати», búljiti «уважно дивитися, вирячувати, витріщати очі»;

очевидно, похідне з суфіксом -ava (-аѵъ) від псл. *bul-a «ґуля, набалдашник», пов’язаного з псл. *bul-(j) «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка», укр. бу́лька;

до того ж індоєвропейського кореня належать бу́лка «хліб», бу́йний;

менш імовірне припущення про зв’язок слов’янських слів (через германські форми) з лат. bulla «пухир; опуклість; набалдашник, шишка» (Преобр. І 52);

непереконливе і виведення з пн.-тюрк. *bulav(a), полов, bulav «дрючок, ломака» (Москаленко УІЛ 31; Sławski JP 1954/2, 134; Горяев 33; Zajączkowski SO 50; SW I 233; Mikl. EW 417; TEI I 268);

р. бр. булава́, бр. булаве́шка «набалдашник», р.-цсл. блава «жезл», п. buława (жезл як символ влади), ст. «дрюк», ч. слц. bulava «булава», нл. bulawa «куля, кегля, кружало», болг. була́ва, схв. слн. buláva;

як і ч. buližník «булижник», запозичене з російської мови;

р. булы́жник «тс.; кам’яна брила; дрючок, сукувата палиця» походить від [булы́га] «тс.»;

можливо, російські форми, як і була́ва́, бу́лька, походять від псл. *bula «ґуля, куля, брила, набалдашник»;

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з була́ва́, бу́лька, які зводяться до псл. *bul-a «куля, ґуля, набалдашник», *bul-(j)- «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка»;

з слов’янських мов, мабуть, було запозичене н. [Bulke] «булка»;

менш імовірне виведення польських слів з романських мов (іт. bulla «круглий хліб; куля», іт. фр. boule «тс.», фр. boulange «ремесло булочника, пекаря») або з двн. būlla «віспинка, прищик, пухирчик, ґуля», свн. biule «ґуля, жовно; опух», шв. bulle «хліб, булка» (Москаленко УІЛ 61; Шанский ЭСРЯ І 2, 222; Соболевский ЖМНП 1911, травень, 166; Грот Фил. раз. І 610, II 484; Sławski І 50; Karłowicz SWO 75; Brückner PF 4, 26; Matzenauer 123; Štrekelj 37) чи з слат. bulla «пузир, ґуля; печатка» (Преобр. І 52; Brückner 48; Bern. I 100; Walde–Hofm. I 122);

р. бр. бу́лка, п. bułka, buła «великий круглий хліб», ч. bula (дит.) «тс.», bulka «круглий хліб, дешеве печиво», слц. bul′ka, болг. [бу́лка] «хліб», м. буле «коржик, спечений у попелі»;

запозичення з латинської мови;

слат. bulla «висяча випукла печатка на документі, грамота» походить від лат. bulla «булька, банька, опуклість; набалдашник; ґуля; брунька; прикраса; булла», з яким споріднене і укр. бу́лька «водяна або мильна банька»;

р. бу́лла, бр. болг. м. бу́ла, п. bula, bulla, buła, bóła (заст.), ч. bula, bulla, ст. bulle,слц. bula, схв. була, слн. búla «тс.»;

слат. bulbus «цибуля, цибулина; бульба» походить від гр. βολβός «цибуля, цибулина (ґуля, жовно)», яке разом з βολβίνη «вид білої цибулі», βόλβιτον (атт. βόλιτον) «гній (коров’ячий)», можливо, також дінд. bálbajaḥ «трава Eleusine indica», вірм. palar «пузир, міхур» походить від іє. *bol-bul«грудка, брила; бульба; ґуля, жовно, наріст, опуклість, опух», що могли бути утворені від звуконаслідувального іє. *bu- «надувати, роздувати; прибувати (про воду), набрякати», *bһū- «тс.», від якого походить і лат. bucca «надута щока», можливо, також лат. bulla «пузир, пухир; брунька, пуп’янок», якому відповідають псл. *bul-(j)- «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка», укр. була́ва́, бу́лка, бу́лька;

сумнівне також пов’язання (Persson Beitr. 247, 254; Petersson IF 34,236) лат. bulbus лит. bumbulas «булька, банька», burbulas, лтс. bumbulis «тс.», лит. bùmburas «брунька, пуп’янок», лтс. bumburs «м’яч, куля; наріст, горб; картопля», bumbulis «корінь бульби, картопля» через те, що балтійські форми споріднені (разом із дінд. bimba-ḥ «диск, коло, півкуля», гр. βέμβιξ «дзиґа, коловорот», πέμφιξ «крапля; пухир») із звуконаслідувальними іє. *bumb-, *bamb-, *ba^xmb-, *bha^xmbhтощо;

очевидно, запозичено з польської мови, до якої, мабуть, увійшло з латинської;

вважається також (Sadn.– Aitz. VWb. І 89) споконвічно слов’янським, спорідненим з була́ва́, бу́лка, бу́лька та ін;

менш імовірне виведення п. bulba (Фасмер І 240) від н. [Bolle] «бульба, цибулина», очевидно, пов’язаного з іє. *bhel- «пухнути, набрякати; прибувати (про воду); буяти, рясніти, повнішати» (Jóhannesson 627; Kluge–Mitzka 90);

р. [бу́льба] «картопля», [бу́ньба] «тс.; земляне, або чортове яблуко», бр. бу́льба, п. [bulba] «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, результат контамінації бу́льба¹ «земляна груша; картопля; ріпа» і бу́лька (пор.);

р. [бу́льбух] «булька, банька», [бу́льбушки] «пузирі, пухирчики»;

фр. bouillon пов’язане з дієсловом bouillir «кипіти; варити», що походить від лат. bullīre «утворювати бульбашки; підніматися (про хвилі); кипіти; бити джерелом, клекотати», пов’язаного з bulla «булька, банька», спорідненим з укр. бу́лька;

запозичення з французької мови;

р. бульо́н, «юшка, підлива; рідка каша; все, що сьорбають або п’ють», бульен (заст.), булион (заст.) «тс.», бр. булён «суп картопляний, бульйон», п. bulion (buljon, bulon) «відвар з м’яса, м’ясний суп, юшка», ч. bouillon, bujón, слц. bouillon (заст.), bujón, вл. buljon, болг. бульо́н, м. булјóн, схв. бỳљōн, слн. bujón;

запозичення з грецької мови;

гр. φλέψ, φλεβός «жила, вена, кровоносна судина» пов’язане з φλέω «переповнений», φλύω «б’ю ключем, клекочу», φλύϰταινα «пузир, нарив, прищ», що споріднені з двн. bobca, bulchunna «пузир», псл. *bulj-, укр. бу́лька, бу́льба;

р. болг. м. флеби́т, бр. флебі́т;

очевидно, псл. puliti «висувати; набухати»;

може розглядатися як фонетичний варіант кореня, засвідченого в ч. bouliti «витріщати», схв. бу́љити, слн. búljiti «тс.», укр. бу́лька, які зводяться до псл. bulja «куля, грудка»;

р. [вы́пулить] «витріщити», бр. [пуляты] «витрішкуватий», ч. pouliti «витріщати», puliti «тс.», болг. пу́ля «витріщаю (очі)», пу́ля се «витріщаюся», м. пули «дивиться», пули се «витріщається», схв. испу́љити се «висунутися, показатися»;