БУЛЬБУ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичено з польської мови, до якої, мабуть, увійшло з латинської;

слат. bulbus «цибуля, цибулина; бульба» походить від гр. βολβός «цибуля, цибулина (ґуля, жовно)», яке разом з βολβίνη «вид білої цибулі», βόλβιτον (атт. βόλιτον) «гній (коров’ячий)», можливо, також дінд. bálbajaḥ «трава Eleusine indica», вірм. palar «пузир, міхур» походить від іє. *bol-bul«грудка, брила; бульба; ґуля, жовно, наріст, опуклість, опух», що могли бути утворені від звуконаслідувального іє. *bu- «надувати, роздувати; прибувати (про воду), набрякати», *bһū- «тс.», від якого походить і лат. bucca «надута щока», можливо, також лат. bulla «пузир, пухир; брунька, пуп’янок», якому відповідають псл. *bul-(j)- «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка», укр. була́ва́, бу́лка, бу́лька;

вважається також (Sadn.– Aitz. VWb. І 89) споконвічно слов’янським, спорідненим з була́ва́, бу́лка, бу́лька та ін;

менш імовірне виведення п. bulba (Фасмер І 240) від н. [Bolle] «бульба, цибулина», очевидно, пов’язаного з іє. *bhel- «пухнути, набрякати; прибувати (про воду); буяти, рясніти, повнішати» (Jóhannesson 627; Kluge–Mitzka 90);

сумнівне також пов’язання (Persson Beitr. 247, 254; Petersson IF 34,236) лат. bulbus лит. bumbulas «булька, банька», burbulas, лтс. bumbulis «тс.», лит. bùmburas «брунька, пуп’янок», лтс. bumburs «м’яч, куля; наріст, горб; картопля», bumbulis «корінь бульби, картопля» через те, що балтійські форми споріднені (разом із дінд. bimba-ḥ «диск, коло, півкуля», гр. βέμβιξ «дзиґа, коловорот», πέμφιξ «крапля; пухир») із звуконаслідувальними іє. *bumb-, *bamb-, *ba^xmb-, *bha^xmbhтощо;

р. [бу́льба] «картопля», [бу́ньба] «тс.; земляне, або чортове яблуко», бр. бу́льба, п. [bulba] «тс.»;

можливо, результат контамінації бу́льба¹ «земляна груша; картопля; ріпа» і бу́лька (пор.);

не зовсім ясне;

р. [бу́льбух] «булька, банька», [бу́льбушки] «пузирі, пухирчики»;

не зовсім ясне;

може розглядатись і як продовження псл. *bula (bulja) «грудка; округлість» з пізнішою зміною значення, і як результат видозміни укр. [барабу́ля] «картопля» або бу́льба «тс.»;

очевидно, пов’язане з бу́льба «земляна груша; картопля» (за схожістю кореневища);

пов’язане з бу́льба «земляна груша; картопля; ріпа»;

назва зумовлена тим, що гусінь цього метелика живе на картоплі;

польські форми виводяться також (SW І 235) з лит. búrbulas «булька, пухир», яке не зовсім переконливо пов’язується (Fraenkel 43–44) з birbti «дзижчати, бриніти»;

очевидно, результати контамінації слів бурулька і бульба, бульбашка;

п. [burbulka] «булька, бульбашка», burbułka «тс.»;

очевидно, результат видозміни форми [бульбє́чнік] «бадилля картоплі», похідної від [бу́льба] «картопля» (пор. р. [гума́га] ‹ бума́га);

запозичення з грецької мови;

гр. φλέψ, φλεβός «жила, вена, кровоносна судина» пов’язане з φλέω «переповнений», φλύω «б’ю ключем, клекочу», φλύϰταινα «пузир, нарив, прищ», що споріднені з двн. bobca, bulchunna «пузир», псл. *bulj-, укр. бу́лька, бу́льба;

р. болг. м. флеби́т, бр. флебі́т;