БУЛОЧНИКІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з була́ва́, бу́лька, які зводяться до псл. *bul-a «куля, ґуля, набалдашник», *bul-(j)- «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка»;

з слов’янських мов, мабуть, було запозичене н. [Bulke] «булка»;

менш імовірне виведення польських слів з романських мов (іт. bulla «круглий хліб; куля», іт. фр. boule «тс.», фр. boulange «ремесло булочника, пекаря») або з двн. būlla «віспинка, прищик, пухирчик, ґуля», свн. biule «ґуля, жовно; опух», шв. bulle «хліб, булка» (Москаленко УІЛ 61; Шанский ЭСРЯ І 2, 222; Соболевский ЖМНП 1911, травень, 166; Грот Фил. раз. І 610, II 484; Sławski І 50; Karłowicz SWO 75; Brückner PF 4, 26; Matzenauer 123; Štrekelj 37) чи з слат. bulla «пузир, ґуля; печатка» (Преобр. І 52; Brückner 48; Bern. I 100; Walde–Hofm. I 122);

р. бр. бу́лка, п. bułka, buła «великий круглий хліб», ч. bula (дит.) «тс.», bulka «круглий хліб, дешеве печиво», слц. bul′ka, болг. [бу́лка] «хліб», м. буле «коржик, спечений у попелі»;