БУЛЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
бу́лла «папська грамота, декрет; послання»
запозичення з латинської мови;
слат. bulla «висяча випукла печатка на документі, грамота» походить від лат. bulla «булька, банька, опуклість; набалдашник; ґуля; брунька; прикраса; булла», з яким споріднене і укр. бу́лька «водяна або мильна банька»;
р. бу́лла, бр. болг. м. бу́ла, п. bula, bulla, buła, bóła (заст.), ч. bula, bulla, ст. bulle,слц. bula, схв. була, слн. búla «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
булля
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бу́ла | білоруська |
| бу́ла | болгарська |
| bulla «булька, банька, опуклість; набалдашник; ґуля; брунька; прикраса; булла» | латинська |
| бу́ла | македонська |
| bula (заст.) | польська |
| bulla (заст.) | польська |
| buła (заст.) | польська |
| bóła (заст.) | польська |
| була | сербохорватська |
| bulla «висяча випукла печатка на документі, грамота» | середньолатинська |
| bula | словацька |
| búla «тс.» | словенська |
| бу́лька «водяна або мильна банька» | українська |
| bula | чеська |
| bulla | чеська |
| бу́лла | ? |
| bulle | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України