БУЛАВИ — ЕТИМОЛОГІЯ

непереконливе і виведення з пн.-тюрк. *bulav(a), полов, bulav «дрючок, ломака» (Москаленко УІЛ 31; Sławski JP 1954/2, 134; Горяев 33; Zajączkowski SO 50; SW I 233; Mikl. EW 417; TEI I 268);

менш імовірне припущення про зв’язок слов’янських слів (через германські форми) з лат. bulla «пухир; опуклість; набалдашник, шишка» (Преобр. І 52);

до того ж індоєвропейського кореня належать бу́лка «хліб», бу́йний;

очевидно, похідне з суфіксом -ava (-аѵъ) від псл. *bul-a «ґуля, набалдашник», пов’язаного з псл. *bul-(j) «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка», укр. бу́лька;

р. бр. булава́, бр. булаве́шка «набалдашник», р.-цсл. блава «жезл», п. buława (жезл як символ влади), ст. «дрюк», ч. слц. bulava «булава», нл. bulawa «куля, кегля, кружало», болг. була́ва, схв. слн. buláva;

очевидно, похідне від основи псл. bog- «поїдати, пожирати», збереженої в укр. [бог] «шлунок», [богу́н] «тс.» і спорідненої з гр. φάγω «пожираю»;

щодо розвитку значення пор. р. яд від псл. jěsti (*jēd-ti);

пізніше зазнало впливу з боку складного слова боли́голов;

р. [богу́ла] «таволга, Spiraea ulmaria; таволожник, Aruncus silvester», [багуля] «отруйний, лікарський гриб», [багу́льный] «терпкий, гострий; отруйний, одурманюючий»;

герм. *busk- є розширенням герм. *bus- «пухнути, набрякати», пов’язаного, очевидно, з іє. *bu-, *bhū- «надувати, роздувати», від яких виводяться також лат. bulla «пузир, пухир, прищ», псл. *bula «ґуля, набалдашник», укр. була́ва́, бу́лка «хліб» тощо, дісл. bysia «швидко витікати», стсл. быстръ, укр. би́стрий;

фр. bouquet «букет, жмуток; аромат», первісно «гай» (пор. bouquet ďarbres «гай», букв. «група дерев») є зменшувальною формою до bois «ліс; (ст.) група дерев», яке разом з пров. ст. bosc, іт. bosco, слат. buscus, boscus «тс.» походить від західногерманського кореня *bosk- «кущ, ліс», *busk- «тс.», який зберігається в двн. днн. busc «кущ, чагарник, гайок», свн. busch, bosch(e), снн. busch, busk, гол. bos(ch), англ. busch, нвн. Busch «тс.»;

запозичено (очевидно, через російську і польську мови) з французької мови;

менш переконливе пов’язання слов’янських слів з н. Bukétt «букет», Bouquét «тс.» (Фасмер І 236), яке зводиться до того ж фр. bouquet «гай»;

р. бр. болг. м. буке́т, п. bukiet, ч. buket, bouquet, слц. buket, bukéta, схв. бỳкēт, буке́та, слн. bukét;

очевидно, запозичено з російської мови, в якій утворено від булава́ «жезл, палиця з кулястим набалдашником», спорідненого з укр. була́ва́ «тс.»;

р. була́вка «тс.», бр. [була́вешка] «головка швайки», п. buławka «шпилька»;

пов’язане з була́ва́;

назва зумовлена кулястою формою пиляка цієї рослини;

пор. інші назви цефалантери: [палочниця], похідне від палка, ч. okrotice від [okrota] «куля», заст. kulatička;

можливо, пов’язане з [булы́га] «сукувата палиця, дрючок; круглий дикий камінь», булава́ і под. (Фасмер І 238; ЭСБМ І 408; ЭССЯ З, 94–95: Sadn.– Aitz. VWb. I 89);

р. [булды́га] «маслак, порожниста кістка; палиця, дрючок», [булды́жка] «обгризена кістка» задовільної етимології не має;

очевидно, запозичення з російської мови;

як і ч. buližník «булижник», запозичене з російської мови;

р. булы́жник «тс.; кам’яна брила; дрючок, сукувата палиця» походить від [булы́га] «тс.»;

можливо, російські форми, як і була́ва́, бу́лька, походять від псл. *bula «ґуля, куля, брила, набалдашник»;

не зовсім ясне;

менш імовірне виведення польських слів з романських мов (іт. bulla «круглий хліб; куля», іт. фр. boule «тс.», фр. boulange «ремесло булочника, пекаря») або з двн. būlla «віспинка, прищик, пухирчик, ґуля», свн. biule «ґуля, жовно; опух», шв. bulle «хліб, булка» (Москаленко УІЛ 61; Шанский ЭСРЯ І 2, 222; Соболевский ЖМНП 1911, травень, 166; Грот Фил. раз. І 610, II 484; Sławski І 50; Karłowicz SWO 75; Brückner PF 4, 26; Matzenauer 123; Štrekelj 37) чи з слат. bulla «пузир, ґуля; печатка» (Преобр. І 52; Brückner 48; Bern. I 100; Walde–Hofm. I 122);

з слов’янських мов, мабуть, було запозичене н. [Bulke] «булка»;

очевидно, пов’язане з була́ва́, бу́лька, які зводяться до псл. *bul-a «куля, ґуля, набалдашник», *bul-(j)- «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка»;

р. бр. бу́лка, п. bułka, buła «великий круглий хліб», ч. bula (дит.) «тс.», bulka «круглий хліб, дешеве печиво», слц. bul′ka, болг. [бу́лка] «хліб», м. буле «коржик, спечений у попелі»;

сумнівне також пов’язання (Persson Beitr. 247, 254; Petersson IF 34,236) лат. bulbus лит. bumbulas «булька, банька», burbulas, лтс. bumbulis «тс.», лит. bùmburas «брунька, пуп’янок», лтс. bumburs «м’яч, куля; наріст, горб; картопля», bumbulis «корінь бульби, картопля» через те, що балтійські форми споріднені (разом із дінд. bimba-ḥ «диск, коло, півкуля», гр. βέμβιξ «дзиґа, коловорот», πέμφιξ «крапля; пухир») із звуконаслідувальними іє. *bumb-, *bamb-, *ba^xmb-, *bha^xmbhтощо;

менш імовірне виведення п. bulba (Фасмер І 240) від н. [Bolle] «бульба, цибулина», очевидно, пов’язаного з іє. *bhel- «пухнути, набрякати; прибувати (про воду); буяти, рясніти, повнішати» (Jóhannesson 627; Kluge–Mitzka 90);

очевидно, запозичено з польської мови, до якої, мабуть, увійшло з латинської;

слат. bulbus «цибуля, цибулина; бульба» походить від гр. βολβός «цибуля, цибулина (ґуля, жовно)», яке разом з βολβίνη «вид білої цибулі», βόλβιτον (атт. βόλιτον) «гній (коров’ячий)», можливо, також дінд. bálbajaḥ «трава Eleusine indica», вірм. palar «пузир, міхур» походить від іє. *bol-bul«грудка, брила; бульба; ґуля, жовно, наріст, опуклість, опух», що могли бути утворені від звуконаслідувального іє. *bu- «надувати, роздувати; прибувати (про воду), набрякати», *bһū- «тс.», від якого походить і лат. bucca «надута щока», можливо, також лат. bulla «пузир, пухир; брунька, пуп’янок», якому відповідають псл. *bul-(j)- «пузир, пухир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка», укр. була́ва́, бу́лка, бу́лька;

вважається також (Sadn.– Aitz. VWb. І 89) споконвічно слов’янським, спорідненим з була́ва́, бу́лка, бу́лька та ін;

р. [бу́льба] «картопля», [бу́ньба] «тс.; земляне, або чортове яблуко», бр. бу́льба, п. [bulba] «тс.»;

очевидно, псл. *bulj- «пузир, пухир; ґуля; жовно; куля, брила, грудка», що, як і псл. *bul- «ґуля, набалдашник», укр. була́ва́ «жезл, палиця з кулястим набалдашником», можливо, також бу́лка «білий хліб», пов’язуються із звуконаслідувальними іє. *bu-, *bhū - «надувати, роздувати; розпухати, набрякати; закруглятися, розширюватися» і його похідними *beu-, *bheu-, *bheul-, *bhul- «пухнути, набрякати», *bheua «рости, збільшуватися» тощо;

споріднене з гот. *uf-báuljan «роздувати, розпухати; набрякати; робити бундючним, пихатим», ufbaulidai (дієприкм.) «розпухлий, набряклий, бундючний», двн. paula «прищик, пухирчик», pūlla, дангл. bӯle «тс.», двн. būlla «тс., віспина, ґуля», свн. biule, снн. būle, днн. būla, нвн. Béule «тс.», дісл. beyla «наріст, горб; пагорок», дшв. bolin (bulin) «опух; здутий, пихатий», а також дірл. bolach «прищ; пухир, ґуля» (‹*bhulakā), вірм. boyl (род. в. мн.), bulic «велика кількість, маса, купа, безліч; натовп, юрба; стадо»;

зіставляється також (Fraenkel 63, 64; Jóhannesson 588; Vries AEW 34; NEW 552; Walde–Hofm. I 122; Persson Beitr. 30, 254, 928; Meillet MSL 12, 431; Uhlenbeck 191; PBrB 20, 325–326; Aitzetmüller ZfSlPh 22, 367–371) з лит. bulìs «сідниці», bùlė, bule «тс.», дінд. bulíḥ «зад; жіночий статевий орган», buríḥ «тс.», лат. bulla «пухир, прищ; брунька, опуклість; набалдашник», дісл. pula «недуга, приступ (сміху)», снн. pull «оболонка; лушпайка, шкіра; стручок», poll, pūle «тс.», снідерл. гол. puyl «мішок, кишеня, торба», гол. puilen «пухнути, набрякати»;

р. [бульма́к] «водянистий пухир», [булдыри́] «бульки на воді», [булды́рья] «тс.», [булды́рь] «ґуля, жовно, опух, нарив», [булы́ч] «витрішкувата людина; молодий і поганий квас», бр. [бульды́р] «пузир; неродючий бугор», [булы́шка] «лугова височина», п. [bula] «пузир, пухир», buła «ґуля, брила, грудка», ч. boule «ґуля», [bulka] «тс.; пухирчик», [bula] «клуби диму», bouliti (oči) «витріщити (очі)», pouliti, vybuliti «тс.», ст. búla «ґуля, жовно», слц. [búl’a] «тс.», [bul’avý] «тов стий, надутий», вл. bul «м’яч», схв. буљав «вирячений (про очі)», бу́љити «вирячити, витріщити (очі)», слн. búla «ґуля, опух, нарив», [búliti] «пухнути, набрякати, розбухати», búljiti «уважно дивитися, вирячувати, витріщати очі»;

очевидно, результат контамінації назв [маґу́ла] «груба палиця» і була́ва́ (див.);