БУКАШКА — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з російської мови;

р. бука́шка «комашка», [бука́ра, бука́тка] «тс.», [бу́ка] «комаха, що дзижчить; вова (дит.); мурмило, відлюдько; староста, начальник», як і бр. [бу́ка] «комашка», п. bąk (очевидно, із вторинною назалізацією первісного u) «овід, ґедзь, Tabanus bovinus», ч. [buk, bunk], нл. ст. buk «тс.», пов’язане, мабуть, із звуконаслідувальним бук «глухий звук, гул, гудіння», спорідненим з укр. [бу́кати] «кричати, ухати; ревти, мукати (про водяного бугая)»;

менш переконливе пов’язання р. бука́шка безпосередню з вигуком бу (Зеленин РФВ 54, 119; Фасмер І 235–236);

виведення укр. [бука́шка] від [бука́та] «кусок, скибка», [бука́тка] «тс.» (Crânjală 226) помилкове;