БУК — ЕТИМОЛОГІЯ

бук «Fagus silvestris L.; палка, різка; [дрючок (для биття) Me]» (бот.)

переконливої етимології не має;
важко навіть реконструювати праслов’янські форми;
можливо, найдавнішим є псл. *buky, род. в. *bukъve, що потім змінилось у *bukъ за аналогією до інших назв дерев типу klenъ, ѵęzъ, grabъ, dǫbъ;
більшість дослідників вважає праслов’янські форми запозиченнями з германських мов;
герм. *bōkō «бук», *bōkaz, *bōks «тс.» (гот. bōka «літера», bōkōs «книга, грамота», дісл. bōk «бук», днн. bôka, bokia, двн. buohha, дангл. bōc-trēo, bōc «тс.»), споріднені з лат. fāgus «дуб», гр. φηγός (дор. φᾱγός) «тс.» (власне, «дерево з їстівними плодами»), гал. bāgos, іє. *bhāgós«бук»;
сюди ж, мабуть, і гр. φάγεĩv «їсти», вірм. bucanem «годую, харчую», boic «харчування, їжа», псл. bogъ «бог», укр. бог;
географія слов’янських слів виключає можливість запозичення з днн. buk, boke «бук», яке пропонувалось (Knutsson GL 53–54);
останнім часом висунуто припущення про зв’язок псл. *bukъ з докласичним балканським (лідійським) bauko «червоний», boko «тс.» (Будимир ВЯ 1958/2, 50; ЗФФУБ 1952 II 264–265; Сл. филология II 112) або з невідомими формами праіндоєвропейського субстрату (Machek LP II 146, 154, 156–158; Rudnicki BPTJ 15, 127–134);
р. бр. болг. м. бук, п. ч. слц. вл. нл. buk, полаб. bauk, boik, схв. bȕk, буква «бук», слн. búkev, búkva «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

букі́вка «земля, на якій росте бук; вид грибів»
буківни́ця «буковий шовкопряд, Harpia fagi» (ент.)
бу́ко́ви́на «букове дерево, буковий ліс»
бучи́на «букове дерево»
бу́чо́к «букова палка; палка; невеликий вулик»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бук білоруська
бук болгарська
buk верхньолужицька
bucanem «годую, харчую» вірменська
bāgos галльська
*bōkō «бук» германські
φηγός «тс.» (дор. φᾱγός)(власне, «дерево з їстівними плодами») грецька
φάγεĩv «їсти» грецька
buk давньонижньонімецька
*bhāgós «бук» індоєвропейська
fāgus «дуб» латинська
бук македонська
buk нижньолужицька
bauk полабська
boik полабська
buk польська
*buky праслов’янська
bogъ «бог» праслов’янська
*bukъ з докласичним балканським bauko «червоний» (лідійським) праслов’янська
бук російська
bȕk сербохорватська
buk словацька
búkev «тс.» словенська
búkva «тс.» словенська
бог українська
буква «бук» українська
buk чеська
*bukъve ?
*bukъve ?
*bukъ ?
ѵęzъ ?
grabъ ?
dǫbъ ?
*bōkaz ?
*bōks «тс.» (гот. bōka «літера», bōkōs «книга, грамота», дісл. bōk «бук», днн. bôka, bokia, двн. buohha, дангл. bōc-trēo, bōc «тс.») ?
boic «харчування, їжа» ?
boke «бук» ?
boko «тс.» ?

бук «водяний пил біля порогів Дніпра»

очевидно, похідне від псл. buk-, buč- «ревти, шуміти»;
р. [бук] «ковбаня під млиновим колесом», [бу́калище, бу́чало, бу́чило] «тс.; прірва; вир; глибока яма з водою», [бу́ча] «бистрина; глибінь у річці», бр. [бук, бу́ка] «тс.», болг. [бу́ка] «жолоб (млиновий)», м. бука «тс.; [шум, галас]», бучало «водоспад», схв. бук «тс., вир, бурління»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

буча́ло «вир; глибока яма з водою»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бук білоруська
бу́ка «жолоб (млиновий)» болгарська
бука «тс.; [шум, галас]» македонська
buk- праслов’янська
бук «ковбаня під млиновим колесом» російська
бук «тс., вир, бурління» сербохорватська
бу́калище українська
бу́чало українська
бу́чило «тс.; прірва; вир; глибока яма з водою» українська
бу́ча «бистрина; глибінь у річці» українська
бу́ка «тс.» українська
бучало «водоспад» українська
buč- «ревти, шуміти» ?

бука́шка «сонечко, Coccinella impustulata» (ент.)

очевидно, запозичення з російської мови;
р. бука́шка «комашка», [бука́ра, бука́тка] «тс.», [бу́ка] «комаха, що дзижчить; вова (дит.); мурмило, відлюдько; староста, начальник», як і бр. [бу́ка] «комашка», п. bąk (очевидно, із вторинною назалізацією первісного u) «овід, ґедзь, Tabanus bovinus», ч. [buk, bunk], нл. ст. buk «тс.», пов’язане, мабуть, із звуконаслідувальним бук «глухий звук, гул, гудіння», спорідненим з укр. [бу́кати] «кричати, ухати; ревти, мукати (про водяного бугая)»;
менш переконливе пов’язання р. бука́шка безпосередню з вигуком бу (Зеленин РФВ 54, 119; Фасмер І 235–236);
виведення укр. [бука́шка] від [бука́та] «кусок, скибка», [бука́тка] «тс.» (Crânjală 226) помилкове;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу́ка «комашка» білоруська
buk «тс.» нижньолужицька
bąk «овід, ґедзь, Tabanus bovinus» (очевидно, із вторинною назалізацією первісного u) польська
бука́шка «комашка» російська
бука́шка російська
бу російська
бу́кати «кричати, ухати; ревти, мукати (про водяного бугая)» українська
бука́шка «кусок, скибка» українська
buk чеська
bunk чеська
бука́ра «тс.» ?
бука́тка «тс.» ?
бу́ка «комаха, що дзижчить; вова (дит.); мурмило, відлюдько; староста, начальник» ?
buk «тс.» ?
бук «глухий звук, гул, гудіння» ?
бука́тка «тс.» ?

бу́ква «літера; [азбука, буквар]»

полаб. bükvoi, очевидно, пов’язане з свн. bôk, bûk «книжка», днн. bôk «тс.» і, можливо, незалежне від південнопраслов’янських форм (Lehr-Spławiński Zapoż. 279, 309; Lehr-Spławiński–Pol. 61; Knutsson GL 53; Stender-Petersen ZfSlPh 13, 249);
гот. bōka (‹*bōkō) «буква», bōkōs (мн.) «письмо, книжка, документ, грамота», двн. buoh «книжка», дісл. bōk, bøkr (мн.) «книжка» пов’язані з назвою бука в германських мовах (гот. bōka, дісл. bōk, двн. buohha і т. д.– на букових дощечках або паличках у германців накреслювались письмена, один з видів рунічних знаків);
пізньопсл. (пд.) *buky «літера», bukъѵі «письмо»;
запозичення з германських мов;
р. бу́ква, др. буква «літера; (мн.) письмена, письмо», букъвь, букы «тс.», п. bukwa «алфавіт, азбука», ч. bukva «літера» (з рос.), слц. bukvica, нл. bukwica «тс.», полаб. bükvoi (наз.-зн. в. мн.) «книжки», болг. м. бу́ква «літера, письмо», схв. бук «тс.», буква «літера», буквица «буквар, азбука», слн. заст. búkvě (мн.) «книжка», стсл. боукъви (мн. жін. р.), боукъве (род. в.) «літера», *боукы (наз. в. одн.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

буква́льний (можливо, з р. буква́льный, кальки фр. littéral)
буква́р
буква́рний
бу́квений
бу́ки «назва слов’янської літери б»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу́ква «літера, письмо» болгарська
bōka «буква» (‹*bōkō) готська
buoh «книжка» давньоверхньонімецька
bōk давньоісландська
bôk «тс.» давньонижньонімецька
буква «літера; (мн.) письмена, письмо» давньоруська
бу́ква «літера, письмо» македонська
bukwica «тс.» нижньолужицька
bükvoi полабська
bükvoi «книжки» (наз.-зн. в. мн.) полабська
bukwa «алфавіт, азбука» польська
бу́ква російська
бук «тс.» сербохорватська
bôk середньоверхньнімецька
bukvica словацька
búkvě «книжка» (мн.) словенська
боукъви (мн. жін. р.) старослов’янська
букъвь українська
букы «тс.» українська
буква «літера» українська
буквица «буквар, азбука» українська
боукъве «літера» (род. в.)(наз. в. одн.) українська
*боукы «літера» (род. в.)(наз. в. одн.) українська
bukva «літера»рос.) чеська
bûk «книжка» ?
*buky «літера» (пд.) ?
bukъѵі «письмо» ?
búkvě «книжка» (мн.) ?

бу́квиця «Betonica officinalis L.; [подорожник, Plantago major L. Mak]» (бот.)

припускається також (Skok І 183) походження (через форму основи bokv-) від лат. bāca «ягода»;
очевидно, псл. *bukъvica, пов’язане з назвою бук (через зовнішню схожість листків буквиці з листям бука);
р. бу́квица «тс.», бр. [бу́квіца] «тс.; первоцвіт», п. bukwica «Betonica», bukwa, ч. bukvice, ст. bukvicě, bukva, bukovice, слц. bukvica, нл. bukwica «тс.», болг. [бу́ковица] «подорожник, Plantago major L.», [бу́квица] «тс.», м. буковец «червоний перець», схв. буквица «Betonica», бȍквица, слн. [bȗkvica] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бук-трава «тс.»
буквици «Betonica» (жін. р. род. в.)(XVIII ст.)
бу́квиця біла «первоцвіт, Primula officinalis Hill.» (жовта)] Г, Mak
буковник «Betonica L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу́квіца «тс.; первоцвіт» білоруська
бу́ковица «подорожник, Plantago major L.» болгарська
bāca «ягода» латинська
буковец «червоний перець» македонська
bukwica «тс.» нижньолужицька
bukwica «Betonica» польська
bukwa «Betonica» польська
*bukъvica праслов’янська
буквица «Betonica» сербохорватська
bukvica словацька
bȗkvica «тс.» словенська
бу́квица «тс.» українська
бȍквица українська
bukvice чеська
бук (через зовнішню схожість листків буквиці з листям бука) ?
бу́квица «тс.» ?
bukvicě ?
bukva ?
bukovice ?

букі́вка «зяблик, Fringilla coelebs L.» (орн.)

пов’язане з бук1;
зяблики часто зустрічаються в молодих букових лісах, живляться ядрами букових горіхів;
Фонетичні та словотвірні варіанти

букивча́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бук ?

букоді́рка «зяблик, Fringilla coelebs L.» (орн.)

неясне за своєю семантичною структурою складне утворення з основ іменників бук (бот.) «Fagus L.» і ді́рка (зяблики зустрічаються часто в молодих букових лісах, живляться ядрами букових горіхів);
Фонетичні та словотвірні варіанти

букодірча́ «пташеня зяблика»
букодірчак «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бук «Fagus L.» (бот.) ?
ді́рка (зяблики зустрічаються часто в молодих букових лісах, живляться ядрами букових горіхів) ?

буча́вий «засохлий»

можливо, пов’язане з [буча́віти] «трухнути», [буті́ти] «тс.» або з бук;
не зовсім ясне;
зіставляється (ЭССЯ 3, 74) з болг. заст. Бу́ч’явыи «шершавий, нечоса», [бу́чав] «кошлатий», схв. bȕćav «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

буча́віти «тверднути, зсихатися (про шкіру)»
бучі́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Бу́ч'явыи «шершавий, нечоса» болгарська
bȕćav «тс.» сербохорватська
буча́віти «трухнути» ?
буті́ти «тс.» ?
бук ?
Бу́ч'явыи «шершавий, нечоса» ?
бу́чав «кошлатий» ?

свид «велика і добре зав’ялена палка»

дубок «ціпок», дуби́надуб;
щодо семантичного зв’язку пор. бук «ломака», [бу́чок] «палка» – бук «вид дерева»;
пов’язане зі [свид] «свидина»;
назва зумовлена особливою міцністю свидинового дерева;
ч. [svidyj] «твердий, тугий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

засвиди́ти «ударити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дубок «ціпок» українська
дуби́на українська
дуб українська
бук «ломака» українська
бу́чок «палка» українська
свид «свидина» українська
svidyj «твердий, тугий» чеська

буга́й «племінний бик; [хліб на весь стіл з наліпленою головою бика Я]»

мабуть, давньоруське запозичення з тюркських мов;
тат. [буга] «бик», тур. boğa, чаг. boγa, аз. ккалп. буға, узб. уйг. бука, дтюрк. buqa «тс.», кирг. бугу «самець оленя» є звуконаслідувальними утвореннями, спорідненими з монг. bugu «тс.», бух(а) «бик»;
менш імовірне безпосереднє пов’язання укр. буга́й з турецькими формами (Scheludko 128);
з української мови походить молд. буха́й «бик», рум. buhái «тс.» ;
р. діал. ст. бр. буга́й, п. buhaj (XVII ст.), bugaj (обидва з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

бугай (XVIIIст.)
бугайкува́тий «подібний до бугая»
буга́ло «бик»
бугаювати (про бика)
буга́ячий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
буға азербайджанська
буга́й білоруська
buqa «тс.» давньотюркська
буға каракалпакська
бугу «самець оленя» киргизька
буха́й «бик» молдавська
bugu «тс.» монгольська
buhaj (XVII ст.), bugaj (обидва з укр.) польська
buhái «тс.» румунська
буга «бик» татарська
boğa турецька
бука узбецька
бука уйгурська
буга́й українська
boγa чагатайська
бух(а) «бик» ?
буга́й ?
буга́й ?
буга́й ?

буки-барабан-башта «нісенітниця, дурниця, безглуздість, недоладність»

неясне;
можливо, походить з якоїсь старої читанки (граматики), де з навчальною метою добиралися слова з тією самою початковою літерою, не пов’язані між собою значенням;
звідси вживання цієї групи слів на позначення нісенітниці;
про саме таке походження свідчить перше слово буки (назва літери б);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
буки (назва літери б) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України