БУЗ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. (пізнє) *[buzъ], пов’язане чергуванням голосних з bъzъ, укр. боз «бузина, бузок»;

р. [буз] «бузина», бузина́, бр. бузіна́ «тс.»;

очевидно, форма гіперичного характеру, що виникла з буз «тс.» на межі північних (західнополіських) і південно-західних говірок у результаті відштовхування від північноукраїнського чергування голосних типу вул (літ. віл) – вола́;

менш обґрунтовані спроби пов’язати це слово з етимологічно неясним bulz«скеля, пагорбок; стрімкий, гострий» у румунських географічних назвах (Drăganu Românii 494), вважати його словом готського походження (Philippide I 351) або варіантом рум. brînză (п. bryndza) (Brückner 673);

очевидно, запозичення з румунської мови;

рум. [bulţ] «брила (солі, землі); кулька, грудка, згусток, клубок», [bulţ] «тс.» загальновизнаної етимології не має;

пов’язується з нар.лат. *[bulgius], похідним від *bulgulus «грудка, куля», форми, утвореної від лат. bulga «мішок», що походить з галльської мови, пор. ірл. bolg «тс.» (Puşcariu І 19);

п. [bundz, bunc, bondz] (з укр.), слц. [buz];

складне утворення з основ іменників буз «бузок» і де́рево, зумовлене, очевидно, впливом аналогічних утворень типу біжде́рево, [бузьде́рево];

у формах [бу́зи́мок, бу́зімок] простежується вплив з боку укр. зима́, на́зи́мок «однорічне теля», [на́зімок] «тс.»;

ног. кум. бузав «теля», аз. бузов «теля до шести місяців», каз. бұзау «теля», тат. бозау, башк. бызау «тс.», тур. buzağı «тс.; молоді слони, носороги, жирафи», чаг. buzağu «тс.», можливо, пов’язані з тюрк. буз/боз «сірий, темний», монг. бур/бор «тс.» (пор. як. боруоску «теля з потемнілою шерстю; теля після п’яти місяців», боруор «темніти»);

очевидно, запозичення з тюркських мов;

р. [бузави́к] «бичок від одного до двох років», [бузаво́к, бу́зевок, буз] «тс.», [бу́зевка] «однорічна телиця», [бузник] «однорічний баран», м. [бузе] «теля»;