БУДУЧИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

бувалий чоловік, який хвалиться своїми пригодами Ж», бу́тність «перебування», буття́, бува́лий, бу́лий, бу́ду́чий «майбутній» СУМ, Ж, [буду́чний Ж, бу́ду́щий Г, Ж] «тс.», [бу́тній] «присутній» Я, ви́булий, ви́добуток, відбу́ти(ся), [ві́дбут] «збут», відбу́ток «повинність», [відбу́тка, відбу́ча] «тс.», добу́ти, добува́нка «добування», добува́ч, [добудча́] «незаконнонароджена дитина», добу́ток, добува́льний, добувни́й, добу́тний «здобутий Г; доступний Ж», збу́ти, збу́тися, [збу́дьок] «малоцінний предмет, який продають, аби збути з рук», збут, [збу́ток] «збут; здійснення», [збу́тний] «непотрібний, зайвий» Ж, [збу́тяно] «збуто з рук», здобу́ти, здобу́тися, [здо́ба] «здобич» Ж, здобу́ток, [здобувани́на] Ж, здобуття́, [знебу́тися] «втомитися» Ж, [знебу́лий] «виснажений», [ізнебу́тися] «сумувати» Ж, набу́ти, набува́ч, набу́ток, набу́тний, невідбутни́й, незбу́тній, непозбутни́й, оббу́тися «освоїтися», [одбу́ток] Ж, [одбу́ча] «відбуток» Ж, перебува́ння, перебу́тний «минущий», [підбува́ти] «прибувати потроху», побу́вка, по́бут, [побу́ток] «побут» Ж, побуто́вець, побутові́зм, побуто́вщина, побутува́ти, позбува́ти, позбу́тися, прибу́ти, [прибу́дки] «придбане» Ж, прибу́лець, прибу́лий, [при́бутень] «прибулий; який збільшує кількість» Ж, прибуток, прибуткува́ти, прибутни́й «той, що прибуває, додається», [прибу́тні́й] «чужий, прибулий», пробува́лий «досвідчений», пробува́ння, [пробуток] «життя, існування», [пробу́тки] «тс.» Ж, [пробува́лисько] «місцеперебування» Ж, пробу́тий «пережитий», роздобу́ти, роздобува́льник Ж, [роздобу́день] Ж, роздобу́ток, роздобу́ття «здобуття» Ж, роздобутни́й (похід) Ж, убу́тися «звикнути» Ж, [убу́ток] «від’їзд; збиток», [убутни́й] «який зменшується, який приносить збитки»;

псл. byti‹*butei, byvati ‹ *būvatei, bǫdǫ‹ bundom;

споріднені з лит. buti «бути», buvóti, лтс. bût, прус. bout «тс.», дінд. bhávati «буває», гр. φύω «вирощую, породжую, росту, народжую, виникаю», φυσικά «природа», лат. fui «я був», futūrus «майбутній», fio «виникаю», ір. buith «бути», двн. būan, bauan «жити, мешкати»;

іє. bheu-: *bhōu-: *bhu- «рости», пізніше «виникати, ставати, існувати»;

в українській мові у в бу́ти замість давнішого и пояснюється впливом форми бу́ду, в якій у є рефлексом давнього ǫ з un, де -n- інфікс;

р. быть, быва́ть, бу́ду, бр. быць, быва́ць, бу́ду, др. быти, бывати, буду, п. być, bywać, będę, ч. býti, bývati, budu, слц. byť, bývať, budem, полаб. boit, вл. być, bywać, budu, нл. byś, bywaś, budu, болг. би́ва, би́вам, бъ́да, м. бидува, бива, биде, схв. бȕти, би́вати, будȇм, слн. bíti, bívati, bodem, bóm, стсл. БЫТИ, БЫВАТИ, БѪДѪ;