БУДИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
буди́ти «переривати сон; [боронувати (перед сівбою) зорану землю]»
іє. *bheudh- «не спати, пильнувати, охороняти, слідкувати, чекати, підстерігати»;
споріднене з лит. baudžiù, baũsti «примушувати, спонукати; карати», [báudinti] «заохочувати, спонукати», pasibaudýti «підніматися, вирушати (в дорогу)», лтс. baũslis «заповідь», прус. etbaudints «збуджений, бадьорий», budē «пильнує, наглядає», дінд. bódhatі «тс.; прокидається», bodháyatі «будить, повчає», ав.baoδayeitі «вчить», baoδaitē «пильнує, наглядає», ос. œmbūdyn «чути; нюхати; відчувати» (пор. ір. baud «відчувати»), гр. πεύϑομαι «пізнаю», гот. anabiudan «наказувати», дангл. bēodan «сповіщати, пропонувати», нвн. bieten «пропонувати, надавати», gebieten «наказувати, веліти»;
псл. buditi, мабуть, каузатив від bъděti (пор. р. бдеть, др. бъдѣти, ч. bdíti, слц. bdieť, болг. бдя, м. бди, схв. bdjȅti, слн. bdéti, стсл. бъдѣти);
р. буди́ть, бр. будзі́ць, др. будити, п. budzić, ч. buditi, слц. budiť, вл. budźić, нл. buźiś, полаб. våzbaudėt «будити, збуджувати», болг. бу́дя, м. буди, схв. бу́дити, слн. budíti, стсл. боудити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
буди́льник
збу́джувальний
збу́джувати
збу́дливий
збу́дний
збу́дник
обу́да
«пробудження, збудження»
побу́дка
побу́дливий
побу́дник
про́буд
«пробудження»
пробу́док
«тс.»
пробужа́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
будзі́ць | білоруська |
бу́дя | болгарська |
budźić | верхньолужицька |
anabiudan «наказувати» | готська |
πεύϑομαι «пізнаю» | грецька |
bēodan «сповіщати, пропонувати» | давньоанглійська |
bódhatі «тс.; прокидається» | давньоіндійська |
будити | давньоруська |
*bheudh- «не спати, пильнувати, охороняти, слідкувати, чекати, підстерігати» | індоєвропейська |
baũslis «заповідь» | латиська |
baudžiù | литовська |
буди | македонська |
buźiś | нижньолужицька |
bieten «пропонувати, надавати» | нововерхньонімецька |
œmbūdyn «чути; нюхати; відчувати» (пор. ір. baud «відчувати») | осетинська |
våzbaudėt «будити, збуджувати» | полабська |
budzić | польська |
buditi | праслов’янська |
etbaudints «збуджений, бадьорий» | прусська |
буди́ть | російська |
бу́дити | сербохорватська |
budiť | словацька |
budíti | словенська |
боудити | старослов’янська |
buditi | чеська |
baũsti «примушувати, спонукати; карати» | ? |
báudinti «заохочувати, спонукати» | ? |
pasibaudýti «підніматися, вирушати (в дорогу)» | ? |
budē «пильнує, наглядає» | ? |
bodháyatі «будить, повчає» | ? |
ав.baoδayeitі «вчить» | ? |
baoδaitē «пильнує, наглядає» | ? |
gebieten «наказувати, веліти» | ? |
бу́да «курінь, будка; (заст.) поташний завод; критий екіпаж; верх фургона»
запозичено з середньоверхньонімецької мови, очевидно, через польську;
свн. buode «курінь, хата» (нвн. Búde «тс.») споріднене з англ. booth, дісл. būð і пов’язане з свн. būwen «будувати», нвн. bauen, дісл. (зах.) būa «жити», а також дінд. bhūti «буття», гр. φύσις «природа», псл. byti, укр. бу́ти;
думка про зв’язок з р. обору́довать (› *obudovati) і про зворотний шлях запозичення з слов’янських мов у німецьку (Machek ESJČ 61–62) позбавлена підстав;
сумнівне припущення (Фасмер І 230) про посередництво чеської мови при запозиченні слова з німецької в польську;
р. бу́да «хатина; (заст.) будівля взагалі; місце для виварювання поташу», бр. бу́да «фургон; верх фургона; курінь», п. buda (з XV ст.), ч. bouda, слц. búda, вл. нл. buda «крамниця; хатина», болг. бу́дка, схв. [búda];
Фонетичні та словотвірні варіанти
буда́
«курінь; фургон»
будар
«тс.»
буда́ра
«фургон»
бу́дище
«місце, на якому був поташний завод»
бу́дка
бу́дник
«будочник; робітник на поташному заводі»
бу́дочник
«залізничний сторож; поліцай, що мав будку»
будчи́к
«залізничний сторож, що живе в будці»
в буди
(XV ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
booth | англійська |
бу́да «фургон; верх фургона; курінь» | білоруська |
бу́дка | болгарська |
buda «крамниця; хатина» | верхньолужицька |
φύσις «природа» | грецька |
bhūti «буття» | давньоіндійська |
būð | давньоісландська |
būa «жити» (зах.) | давньоісландська |
buda «крамниця; хатина» | нижньолужицька |
bauen | нововерхньонімецька |
buda (з XV ст.) | польська |
byti | праслов’янська |
обору́довать (› *obudovati)(Machek ESJČ 61--62) | російська |
búda | сербохорватська |
buode «курінь, хата» (нвн. Búde «тс.») | середньоверхньнімецька |
būwen «будувати» | середньоверхньнімецька |
búda | словацька |
бу́ти | українська |
bouda | чеська |
бу́да «хатина; (заст.) будівля взагалі; місце для виварювання поташу» | ? |
бу́да «ягода» (дит.)
причина формальної зміни неясна;
очевидно, пов’язане з [бу́ба] «зерно гороху, бобів (розм’якле); ягода»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бу́ба «зерно гороху, бобів (розм’якле); ягода» | ? |
буди́ти «коптити»
припущення про спорідненість із лит. budýti «коптити» (Потебня РФВ 4, 199) безпідставне, бо саме литовське слово походить від східнослов’янського *обудити ‹ *обвлѫдити;
виникло, очевидно, з *ob-vǫditi (пор. п. obwędzić «обкоптити»), префіксального утворення від псл. *vǫditi «коптити» (пор. укр. [вуди́ти] «тс.»), в результаті перерозподілу на o-будити (‹*o-bǫditi) з дальшим відпадінням о- як префіксального;
р. бужени́на, бр. бужані́на, ч. (při-)boudlý «пригорілий», [bouzené maso] «копчене м’ясо, окорок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
буджани́на
«копчена свинина»
буджени́на
буджени́ця
бужани́на
бужени́на
бу́жениця
бужи́на
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бужані́на | білоруська |
budýti «коптити» | литовська |
*vǫditi «коптити» (пор. укр. [вуди́ти] «тс.») | праслов’янська |
бужени́на | російська |
bouzené maso «копчене м’ясо, окорок» | українська |
обудити | ? |
обвлѫдити | ? |
*ob-vǫditi (пор. п. obwędzić «обкоптити») | ? |
o-будити (‹*o-bǫditi) | ? |
бо́дрий «бадьорий»
псл. bъd-rъ, bъděti (‹*bŭd-), утворення від варіанта тієї самої основи, що і в буди́ти, блюсти́;
споріднене і словотворчо тотожне з лит. budrùs «пильний», ав. zaēni-buδra «старанно пильнуючий»;
збережена українською мовою в говорах фонетично закономірна форма слова;
р. бо́дрый, бдеть, бр. бадзёры «бадьорий», [бодзер] «тс.», др. бъдрыи, бодрый, бъдѣти, п. bodry (з укр.), ч. слц. bodrý (з рос.), bdíti, болг. бо́дър (з рос.), м. бодар (з рос.), схв.бȁдар (з рос.), бȁдар, слн. bóder (з рос.), стсл. бъдръ, бъдѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бодра́к
«бадьора людина»
бодри́ться
бодро́к
(кличка пса)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
zaēni-buδra «старанно пильнуючий» | авестійська |
бадзёры «бадьорий» | білоруська |
бо́дър (з рос.) | болгарська |
бъдрыи | давньоруська |
budrùs «пильний» | литовська |
бодар (з рос.) | македонська |
bodry (з укр.) | польська |
bъd-rъ | праслов’янська |
бо́дрый | російська |
bodrý (з рос.), bdíti | словацька |
bóder (з рос.) | словенська |
бъдръ | старослов’янська |
бдеть | українська |
бодзер «тс.» | українська |
бодрый | українська |
бъдѣти | українська |
схв (з рос.) | українська |
бȁдар | українська |
бъдѣти | українська |
bodrý (з рос.), bdíti | чеська |
bъděti (‹*bŭd-) | ? |
буди́ти | ? |
блюсти́ | ? |
буда́ра «річкове судно, човен»
безпідставні спроби зближення з двн. bodam «дно, основа» (Ильинский РФВ 70, 272), з блю́до (ИОРЯС 23/2, 207–208) або з гол. vrijbujtare «пірат», англ. freebooter «тс.» (Kluge Seemannsspr. 287–288);
очевидно, результат видозміни форми байда́ра під впливом бу́да1;
р. [буда́ра] «(видовбаний) човен, барка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
будара́га
«людина, що має стосунок до будари, човна»
будара́жити
«ладнати човни, будари»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
freebooter «тс.» | англійська |
vrijbujtare «пірат» | голландська |
bodam «дно, основа» | давньоверхньонімецька |
буда́ра «(видовбаний) човен, барка» | російська |
блю́до | ? |
байда́ра | ? |
бу́да | ? |
будди́зм
запозичення з французької мови;
фр. bouddhisme є суфіксальним утворенням від власного імені Bouddha «Будда», яке походить від дінд. Buddhá, пов’язаного з buddhá- «пробуджений», пізніше «освічений, обізнаний, знаючий», спорідненим з псл. buditi, укр. буди́ти;
р. будди́зм, (заст.) буддисм, бр. буды́зм, п. buddyzm, buddaizm, ч. buddhismus, слц. budhizmus, вл. buddhizm, болг. буди́зъм, схв. будùзам, слн. budízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
будди́ст
будді́йський
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
буды́зм | білоруська |
буди́зъм | болгарська |
buddhizm | верхньолужицька |
Buddhá | давньоіндійська |
buddyzm | польська |
buddaizm | польська |
buditi | праслов’янська |
будди́зм (заст.) | російська |
будùзам | сербохорватська |
budhizmus | словацька |
budízem | словенська |
буди́ти | українська |
bouddhisme є суфіксальним утворенням від власного імені Bouddha «Будда» | французька |
buddhismus | чеська |
buddhá- «пробуджений» | ? |
пізніше «освічений, обізнаний, знаючий» | ? |
бу́день
інші спроби пояснити бу́день з псл. *budь вьnь ‹ ‹ *bǫdi dьnь «будь-який день» (Mikl. EW 27), з псл. *bogъ-dьnь «божий день» (Jagić AfSIPh 7, 496) чи з псл. *obydьnь «протягом дня», звідки під впливом аналогії до р. буди́ть ›р. [обудень] (Ильинский РФВ 66, 282), малопереконливі;
результат гаплології словосполучення budьnъ dьnь «робочий день», у якому budьnъ пов’язане з buditi «будити (зі сну, в тому числі і до роботи)»;
пор. укр. бу́дній «буденний», болг. бу́ден «бадьорий, пильний», слн. búden «бадьорий, веселий»;
р. бу́день, бр. бу́дзень, п. budny «буденний», budzień (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
бу́ддень
буде́нний
буде́нщина
бу́дний
бу́дній
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бу́дзень | білоруська |
бу́ден «бадьорий, пильний» | болгарська |
budny «буденний» (з укр.) | польська |
budzień «буденний» (з укр.) | польська |
*budь вьnь ‹ *bǫdi dьnь «будь-який день» | праслов’янська |
*bogъ-dьnь «божий день» | праслов’янська |
*obydьnь «протягом дня» | праслов’янська |
буди́ть | російська |
бу́день | російська |
búden «бадьорий, веселий» | словенська |
бу́дній «буденний» | українська |
бу́день | ? |
обудень | ? |
dьnь «робочий день» | ? |
buditi «будити (зі сну, в тому числі і до роботи)» | ? |
бу́дній «буденний» | ? |
бу́ти
в українській мові у в бу́ти замість давнішого и пояснюється впливом форми бу́ду, в якій у є рефлексом давнього ǫ з un, де -n- інфікс;
іє. bheu-: *bhōu-: *bhu- «рости», пізніше «виникати, ставати, існувати»;
споріднені з лит. buti «бути», buvóti, лтс. bût, прус. bout «тс.», дінд. bhávati «буває», гр. φύω «вирощую, породжую, росту, народжую, виникаю», φυσικά «природа», лат. fui «я був», futūrus «майбутній», fio «виникаю», ір. buith «бути», двн. būan, bauan «жити, мешкати»;
псл. byti‹*butei, byvati ‹ *būvatei, bǫdǫ‹ bundom;
бувалий чоловік, який хвалиться своїми пригодами Ж», бу́тність «перебування», буття́, бува́лий, бу́лий, бу́ду́чий «майбутній» СУМ, Ж, [буду́чний Ж, бу́ду́щий Г, Ж] «тс.», [бу́тній] «присутній» Я, ви́булий, ви́добуток, відбу́ти(ся), [ві́дбут] «збут», відбу́ток «повинність», [відбу́тка, відбу́ча] «тс.», добу́ти, добува́нка «добування», добува́ч, [добудча́] «незаконнонароджена дитина», добу́ток, добува́льний, добувни́й, добу́тний «здобутий Г; доступний Ж», збу́ти, збу́тися, [збу́дьок] «малоцінний предмет, який продають, аби збути з рук», збут, [збу́ток] «збут; здійснення», [збу́тний] «непотрібний, зайвий» Ж, [збу́тяно] «збуто з рук», здобу́ти, здобу́тися, [здо́ба] «здобич» Ж, здобу́ток, [здобувани́на] Ж, здобуття́, [знебу́тися] «втомитися» Ж, [знебу́лий] «виснажений», [ізнебу́тися] «сумувати» Ж, набу́ти, набува́ч, набу́ток, набу́тний, невідбутни́й, незбу́тній, непозбутни́й, оббу́тися «освоїтися», [одбу́ток] Ж, [одбу́ча] «відбуток» Ж, перебува́ння, перебу́тний «минущий», [підбува́ти] «прибувати потроху», побу́вка, по́бут, [побу́ток] «побут» Ж, побуто́вець, побутові́зм, побуто́вщина, побутува́ти, позбува́ти, позбу́тися, прибу́ти, [прибу́дки] «придбане» Ж, прибу́лець, прибу́лий, [при́бутень] «прибулий; який збільшує кількість» Ж, прибуток, прибуткува́ти, прибутни́й «той, що прибуває, додається», [прибу́тні́й] «чужий, прибулий», пробува́лий «досвідчений», пробува́ння, [пробуток] «життя, існування», [пробу́тки] «тс.» Ж, [пробува́лисько] «місцеперебування» Ж, пробу́тий «пережитий», роздобу́ти, роздобува́льник Ж, [роздобу́день] Ж, роздобу́ток, роздобу́ття «здобуття» Ж, роздобутни́й (похід) Ж, убу́тися «звикнути» Ж, [убу́ток] «від’їзд; збиток», [убутни́й] «який зменшується, який приносить збитки»;
р. быть, быва́ть, бу́ду, бр. быць, быва́ць, бу́ду, др. быти, бывати, буду, п. być, bywać, będę, ч. býti, bývati, budu, слц. byť, bývať, budem, полаб. boit, вл. być, bywać, budu, нл. byś, bywaś, budu, болг. би́ва, би́вам, бъ́да, м. бидува, бива, биде, схв. бȕти, би́вати, будȇм, слн. bíti, bívati, bodem, bóm, стсл. БЫТИ, БЫВАТИ, БѪДѪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бува́лець
«досвідчена людина»
бува́лиці
бува́личі
«тс.»
бува́ло
бува́ль
«бувальщина»
бува́льці
(бувати у бувальцях)
бува́льщина
бува́ти
бу́ду
бу́дучина
бу́ду́чність
бу́ду́щина
бу́дько́
«тс.»
бу́дько́
«той, хто обіцяє, кажучи «буде»«буду»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
быць | білоруська |
би́ва | болгарська |
być | верхньолужицька |
bywać | верхньолужицька |
budu | верхньолужицька |
φύω «вирощую, породжую, росту, народжую, виникаю» | грецька |
būan | давньоверхньонімецька |
bhávati «буває» | давньоіндійська |
быти | давньоруська |
bheu-: *bhōu-: *bhu- «рости» | індоєвропейська |
buith «бути» | іранські |
fui «я був» | латинська |
bût | латиська |
buti «бути» | литовська |
бидува | македонська |
byś | нижньолужицька |
bywaś | нижньолужицька |
budu | нижньолужицька |
boit | полабська |
być | польська |
bywać | польська |
będę | польська |
byti‹*butei | праслов’янська |
bout «тс.» | прусська |
быть | російська |
бȕти | сербохорватська |
byť | словацька |
bývať | словацька |
budem | словацька |
bíti | словенська |
bívati | словенська |
bodem | словенська |
bóm | словенська |
БЫТИ | старослов’янська |
быва́ть | українська |
бу́ду | українська |
быва́ць | українська |
бу́ду | українська |
бывати | українська |
буду | українська |
би́вам | українська |
бъ́да | українська |
бива | українська |
биде | українська |
би́вати | українська |
будȇм | українська |
býti | чеська |
bývati | чеська |
budu | чеська |
бу́ти | ? |
бу́ду | ? |
-n- | ? |
пізніше «виникати, ставати, існувати» | ? |
buvóti | ? |
φυσικά «природа» | ? |
futūrus «майбутній» | ? |
fio «виникаю» | ? |
bauan «жити, мешкати» | ? |
*būvatei | ? |
забужува́ти «обпалити пір’я і пух (у птиці)»
можливо, пов’язане з [буди́ти] «коптити», бужени́на;
неясне;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
буди́ти «коптити» | ? |
бужени́на | ? |
пе́дель «наглядач над студентами»
н. Pedéll «шкільний сторож, шкільний швейцар; службовець вищої школи» походить від слат. pedellus «розсильний при суді», bedellus, bidellus «тс.», що зводяться до двн. bitil «тс.», пов’язаного з нвн. bieten «пропонувати, надавати», двн. biotan «тс.», спорідненим з дангл. bēodan «сповіщати, повідомляти», гр. πυνϑάνομαι «розпитую, вивідую», стсл. бъдѣти, боудити, др. бъдѣти, будити, укр. буди́ти;
запозичення з німецької мови;
р. пе́дель, п. pedel, bedel, ч. слц. pedel, схв. пèдел, слн. pedél «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
πυνϑάνομαι «розпитую, вивідую» | грецька |
bēodan «сповіщати, повідомляти» | давньоанглійська |
bitil «тс.» | давньоверхньонімецька |
biotan «тс.» | давньоверхньонімецька |
бъдѣти | давньоруська |
будити | давньоруська |
Pedéll «шкільний сторож, шкільний швейцар; службовець вищої школи» | німецька |
bieten «пропонувати, надавати» | нововерхньонімецька |
pedel | польська |
bedel | польська |
пе́дель | російська |
пèдел | сербохорватська |
pedellus «розсильний при суді» | середньолатинська |
bedellus | середньолатинська |
bidellus «тс.» | середньолатинська |
pedel | словацька |
pedél «тс.» | словенська |
бъдѣти | старослов’янська |
боудити | старослов’янська |
боудити | старослов’янська |
буди́ти | українська |
pedel | чеська |
іти́
псл. (j)iti (‹*ei-tei), *jьdǫ, (‹*ĭd-) із суфіксом -do- в теп. ч. (як і в псл. jadǫ: jati, jaxati, укр. ї́ду, ї́хати, bǫdǫ: byti, укр. бу́ду, бу́ти), перенесеним в деяких слов’янських мовах і в інфінітив (р. идти́, укр. [істи́]‹*ід-ти)՝, – споріднене з лит. eĩti «іти», лтс. iêt «тс.», прус. ēit «іде», лат. it «тс.» (īre «йти»), гот. iddja «йшов», гр. εσι «піде», ἵμεν «підемо», ав. aēiti «іде», дінд. éti «тс.», imáh «ідемо», тох. А В yäš «іде», ymäs «ідемо»;
р. идти́, итти́, иду́, бр. іці́, ісці́, іду́, др. ити́, иду́, п. iść, idę, ст. (j)ić, (j)ici, ч. jíti, jdu, слц. ísť, idem, вл. hić, (j)du, ил. hyś, du, полаб. ait, áidQ, болг. и́да, м. иде, схв. сти, ти, ћи, дēм, слн. нti, ídem, стсл. ити, идж;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вийстє
«хід угору; подорож»
ви́йстя
«вихід»
за́йда
зайде́й
за́йдений
«зайшлий»
зайде́нний
«сердитий, запальний»
зайде́я
ити́
іду́
ійти́
істи́
ісьти́
іти́ся
йду
йти
йти́ся
обійти́
«доглянути; забезпечити необхідним»
обійти́ся
прийде́шнє
прийде́шній
прийді́шний
прийдя́чка
«приблуда»
про́йда
пройде́шній
пройдо́ха
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
aēiti «іде» | авестійська |
іці́ | білоруська |
ісці́ | білоруська |
іду́ | білоруська |
и́да | болгарська |
hić (j)du | верхньолужицька |
(j)du | верхньолужицька |
du | верхньолужицька |
iddja «йшов» | готська |
ει˜σι «піде» | грецька |
ἵμεν «підемо» | грецька |
éti «тс.» | давньоіндійська |
imáh «ідемо» | давньоіндійська |
ити́ | давньоруська |
it «тс.» (īre «йти») | латинська |
īre | латинська |
iêt «тс.» | латиська |
eĩti «іти» | литовська |
иде | македонська |
ait | полабська |
áidǫ | полабська |
iść | польська |
idę | польська |
(j)ić | польська |
(j)ici | польська |
(j)iti | праслов’янська |
*ei-tei | праслов’янська |
*jьdǫ | праслов’янська |
*ĭd- | праслов’янська |
jadǫ | праслов’янська |
jati | праслов’янська |
jaxati | праслов’янська |
bǫdǫ | праслов’янська |
byti | праслов’янська |
ēit «іде» | прусська |
идти́ | російська |
идти́ | російська |
итти́ | російська |
иду́ | російська |
ùсти | сербохорватська |
ùти | сербохорватська |
ùћu | сербохорватська |
ísť | словацька |
idem | словацька |
інti | словенська |
ídem | словенська |
ити | старослов’янська |
идж | старослов’янська |
yäš «іде» | тохарська А |
ymäs «ідемо» | тохарська В |
ї́ду | українська |
ї́хати | українська |
бу́ду | українська |
бу́ти | українська |
істи́ | українська |
*ід-ти | українська |
иду́ | українська |
jíti | чеська |
jdu | чеська |
üдēм | ? |
халабу́да «убога оселя, хата; критий віз; конура, курінь, будка»
достовірної етимології не має;
розглядається як складне слово, утворене з основи хал- «дрібні гілки» (пор. укр. халу́ззя «гілки, хмиз») та слова бу́да «курінь, будка» (Львов ЭИРЯ I 1960, 33);
зіставлялося з халу́па, халу́га (Ильинский ИОРЯС 20/4, 163–164, проти Фасмер IV 256);
р. халабу́да, холобу́да, п. [chałabuda] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
халабу́дисько
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
chałabuda «тс.» | польська |
халабу́да | російська |
холобу́да | українська |
хал- «дрібні гілки» (пор. укр. халу́ззя «гілки, хмиз») | ? |
бу́да «курінь, будка» | ? |
халу́па | ? |
халу́га | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України