БУГ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено, можливо, через російське посередництво, з тюркських мов;

чаг. тат. ойр. тув. каз. булан «лось; ясножовтий», алт. хак. пулан, башк. [бӳлäн] «тс.», тат., башк. болан «олень; оленячої масті; лось; лосиної масті», чув. пăлан «олень; лось», дтюрк. bulan «лось», можливо, походять від поєднання кит. n‘ay «однорогий олень» і ст. liěn «єдиноріг»;

тат. булан пояснювалось також (Lokotsch 29) як похідне від буг «дим, чад»;

р. була́ный, бр. була́ны, п. bułany;

звуконаслідувальне утворення;

мабуть, давньоруське запозичення з тюркських мов;

тат. [буга] «бик», тур. boğa, чаг. boγa, аз. ккалп. буға, узб. уйг. бука, дтюрк. buqa «тс.», кирг. бугу «самець оленя» є звуконаслідувальними утвореннями, спорідненими з монг. bugu «тс.», бух(а) «бик»;

менш імовірне безпосереднє пов’язання укр. буга́й з турецькими формами (Scheludko 128);

з української мови походить молд. буха́й «бик», рум. buhái «тс.» ;

р. діал. ст. бр. буга́й, п. buhaj (XVII ст.), bugaj (обидва з укр.);