БУБОНОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

бу́бон «вид барабана»

очевидно, псл. bǫbъ(ь)nъ;
споріднене з дінд. bambhāravaḥ «мукання корів», лит. bambeti «бурчати», лтс. bambât «бити, стукати», дісл. bumba «бубон», гр. βομβέω «глухо гуджу», алб. bumbulit «грім гримить», вірм. [bambačel] «тупати; сильно бити по голові»;
іє. *baxmb- звуконаслідувального походження: імітує глухий неясний звук;
р. бу́бен, ст. бубонъ, бр. бу́бен, др. бубонъ, бубенъ, п. bęben, ч. buben, слц. bubon, вл. нл. bubon, полаб. bǫbån, м. бубен (прикметник у виразі бубна опна (анат.) «барабанна перетинка»), схв. бубањ «барабан», слн. bóben «тс.», цсл. бѫбьɴъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бу́бен «тс.»
бубна́р «той, хто грає на бубні»
бубна́рити «звучати (про бубон); грати на бубні»
бубни́ло «барабан»
бубни́ти «звучати (про бубон); грати на бубні; розголошувати»
бубні́й «тс.; базіка»
бубні́стий
бубні́ти «бурмотіти; бити в бубон»
бубновати «барабанити»
бубнува́ти «тс.»
бубня́р
бубоне́ць «дзвінок»
бубоні́ти «говорити нерозбірливо, мурмотати; дрібно стукати; бити в бубон»
бубота́ти «бурмотіти»
буботі́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
bumbulit «грім гримить» албанська
бу́бен білоруська
bubon верхньолужицька
bambačel «тупати; сильно бити по голові» вірменська
βομβέω «глухо гуджу» грецька
bambhāravaḥ «мукання корів» давньоіндійська
bumba «бубон» давньоісландська
бубонъ давньоруська
*ba індоєвропейська
bambât «бити, стукати» латиська
bambeti «бурчати» литовська
бубен «барабанна перетинка» (прикметник у виразі бубна опна (анат.) македонська
bubon нижньолужицька
bǫbån полабська
bęben польська
bǫbъ(ь)nъ праслов’янська
бу́бен російська
бубањ «барабан» сербохорватська
bubon словацька
bóben «тс.» словенська
бубенъ українська
бѫбьɴъ церковнослов’янська
buben чеська
бубонъ ?

буб «крик»

неясне;
можливо, споріднене з бу́бон, [бу́бен];
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу́бон ?
бу́бен ?

бубо́вник «дзвінець великий, Rhonanthus major Ehrh. (Alectorolophus major Rchb.)» (бот.)

пов’язане з бу́бон (через схожість зрілих плодів з 1-2 насінинами у коробочках з бубонцем);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу́бон (через схожість зрілих плодів з 1-2 насінинами у коробочках з бубонцем) ?

бу́карт «бешкетник, пустун; позашлюбна дитина»

очевидно, результат гіперистичної видозміни запозиченого з польської мови [бе́нкарт] «тс.» за аналогією до закономірного співвідношення польських і українських звукових форм типу bęben – бу́бон, pręt – прут і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти

букартъ «позашлюбна дитина» (XVII ст.)
бу́кгарт «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бе́нкарт «тс.» ?
бу́бон ?
прут ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України