БУБНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бу́бна «дзвінка» (у картах)
можливо, запозичення з чеської мови;
ч. bubny «бубна», як і п. zwonki «тс.», є лексико-семантичною калькою нвн. Schellen «дзвінок, бубонець; дзвінка» (Шанский ЭСРЯ І 2, 209; Фасмер–Трубачев І 226; Unbegaun BSL 48/2, 95–96);
пояснюється також як власне утворення, зумовлене тим, що спочатку на картах цієї масті зображувались бубонці (Преобр. І 49);
р. бу́бны, бр. бу́бня, слц. bubnový «бубновий»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бу́бня | білоруська |
Schellen «дзвінок, бубонець; дзвінка» | нововерхньонімецька |
zwonki «тс.» | польська |
бу́бны | російська |
bubnový «бубновий» | словацька |
bubny «бубна» | чеська |
бу́бон «вид барабана»
іє. *baxmb- звуконаслідувального походження: імітує глухий неясний звук;
споріднене з дінд. bambhāravaḥ «мукання корів», лит. bambeti «бурчати», лтс. bambât «бити, стукати», дісл. bumba «бубон», гр. βομβέω «глухо гуджу», алб. bumbulit «грім гримить», вірм. [bambačel] «тупати; сильно бити по голові»;
очевидно, псл. bǫbъ(ь)nъ;
р. бу́бен, ст. бубонъ, бр. бу́бен, др. бубонъ, бубенъ, п. bęben, ч. buben, слц. bubon, вл. нл. bubon, полаб. bǫbån, м. бубен (прикметник у виразі бубна опна (анат.) «барабанна перетинка»), схв. бубањ «барабан», слн. bóben «тс.», цсл. бѫбьɴъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бу́бен
«тс.»
бубна́р
«той, хто грає на бубні»
бубна́рити
«звучати (про бубон); грати на бубні»
бубни́ло
«барабан»
бубни́ти
«звучати (про бубон); грати на бубні; розголошувати»
бубні́й
«тс.; базіка»
бубні́стий
бубні́ти
«бурмотіти; бити в бубон»
бубновати
«барабанити»
бубнува́ти
«тс.»
бубня́р
бубоне́ць
«дзвінок»
бубоні́ти
«говорити нерозбірливо, мурмотати; дрібно стукати; бити в бубон»
бубота́ти
«бурмотіти»
буботі́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
bumbulit «грім гримить» | албанська |
бу́бен | білоруська |
bubon | верхньолужицька |
bambačel «тупати; сильно бити по голові» | вірменська |
βομβέω «глухо гуджу» | грецька |
bambhāravaḥ «мукання корів» | давньоіндійська |
bumba «бубон» | давньоісландська |
бубонъ | давньоруська |
*ba | індоєвропейська |
bambât «бити, стукати» | латиська |
bambeti «бурчати» | литовська |
бубен «барабанна перетинка» (прикметник у виразі бубна опна (анат.) | македонська |
bubon | нижньолужицька |
bǫbån | полабська |
bęben | польська |
bǫbъ(ь)nъ | праслов’янська |
бу́бен | російська |
бубањ «барабан» | сербохорватська |
bubon | словацька |
bóben «тс.» | словенська |
бубенъ | українська |
бѫбьɴъ | церковнослов’янська |
buben | чеська |
бубонъ | ? |
буб «крик»
можливо, споріднене з бу́бон, [бу́бен];
неясне;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бу́бон | ? |
бу́бен | ? |
бубні́ти «розбухати, набухати»
споріднене з лит. bambti «набрякати, пухнути, здиматися»;
очевидно, пов’язане з псл. *bǫb- «розбухати, набухати»;
болг. бъ́бна «набрякати; здуватися; прибувати (про воду); пухнути», бъбъне́ц «опух»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бу́бна
«ґуля»
бубня́вий
«розбухлий, набряклий, набубнявілий»
бубня́віти
«набрякати, розбухати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бъ́бна «набрякати; здуватися; прибувати (про воду); пухнути» | болгарська |
bambti «набрякати, пухнути, здиматися» | литовська |
*bǫb- «розбухати, набухати» | праслов’янська |
бъбъне́ц «опух» | українська |
бубо́вник «дзвінець великий, Rhonanthus major Ehrh. (Alectorolophus major Rchb.)» (бот.)
пов’язане з бу́бон (через схожість зрілих плодів з 1-2 насінинами у коробочках з бубонцем);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бу́бон (через схожість зрілих плодів з 1-2 насінинами у коробочках з бубонцем) | ? |
бу́карт «бешкетник, пустун; позашлюбна дитина»
очевидно, результат гіперистичної видозміни запозиченого з польської мови [бе́нкарт] «тс.» за аналогією до закономірного співвідношення польських і українських звукових форм типу bęben – бу́бон, pręt – прут і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти
букартъ
«позашлюбна дитина»
(XVII ст.)
бу́кгарт
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бе́нкарт «тс.» | ? |
бу́бон | ? |
прут | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України