БУБНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бу́бна «дзвінка» (у картах)
можливо, запозичення з чеської мови;
ч. bubny «бубна», як і п. zwonki «тс.», є лексико-семантичною калькою нвн. Schellen «дзвінок, бубонець; дзвінка» (Шанский ЭСРЯ І 2, 209; Фасмер–Трубачев І 226; Unbegaun BSL 48/2, 95–96);
пояснюється також як власне утворення, зумовлене тим, що спочатку на картах цієї масті зображувались бубонці (Преобр. І 49);
р. бу́бны, бр. бу́бня, слц. bubnový «бубновий»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бу́бня | білоруська |
| Schellen «дзвінок, бубонець; дзвінка» | нововерхньонімецька |
| zwonki «тс.» | польська |
| бу́бны | російська |
| bubnový «бубновий» | словацька |
| bubny «бубна» | чеська |
бубні́ти «розбухати, набухати»
очевидно, пов’язане з псл. *bǫb- «розбухати, набухати»;
споріднене з лит. bambti «набрякати, пухнути, здиматися»;
болг. бъ́бна «набрякати; здуватися; прибувати (про воду); пухнути», бъбъне́ц «опух»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бу́бна
«ґуля»
бубня́вий
«розбухлий, набряклий, набубнявілий»
бубня́віти
«набрякати, розбухати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бъ́бна «набрякати; здуватися; прибувати (про воду); пухнути» | болгарська |
| bambti «набрякати, пухнути, здиматися» | литовська |
| *bǫb- «розбухати, набухати» | праслов’янська |
| бъбъне́ц «опух» | українська |
бу́бон «вид барабана»
іє. *baxmb- звуконаслідувального походження: імітує глухий неясний звук;
споріднене з дінд. bambhāravaḥ «мукання корів», лит. bambeti «бурчати», лтс. bambât «бити, стукати», дісл. bumba «бубон», гр. βομβέω «глухо гуджу», алб. bumbulit «грім гримить», вірм. [bambačel] «тупати; сильно бити по голові»;
очевидно, псл. bǫbъ(ь)nъ;
р. бу́бен, ст. бубонъ, бр. бу́бен, др. бубонъ, бубенъ, п. bęben, ч. buben, слц. bubon, вл. нл. bubon, полаб. bǫbån, м. бубен (прикметник у виразі бубна опна (анат.) «барабанна перетинка»), схв. бубањ «барабан», слн. bóben «тс.», цсл. бѫбьɴъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бу́бен
«тс.»
бубна́р
«той, хто грає на бубні»
бубна́рити
«звучати (про бубон); грати на бубні»
бубни́ло
«барабан»
бубни́ти
«звучати (про бубон); грати на бубні; розголошувати»
бубні́й
«тс.; базіка»
бубні́стий
бубні́ти
«бурмотіти; бити в бубон»
бубновати
«барабанити»
бубнува́ти
«тс.»
бубня́р
бубоне́ць
«дзвінок»
бубоні́ти
«говорити нерозбірливо, мурмотати; дрібно стукати; бити в бубон»
бубота́ти
«бурмотіти»
буботі́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bumbulit «грім гримить» | албанська |
| бу́бен | білоруська |
| bubon | верхньолужицька |
| bambačel «тупати; сильно бити по голові» | вірменська |
| βομβέω «глухо гуджу» | грецька |
| bambhāravaḥ «мукання корів» | давньоіндійська |
| bumba «бубон» | давньоісландська |
| бубонъ | давньоруська |
| *ba | індоєвропейська |
| bambât «бити, стукати» | латиська |
| bambeti «бурчати» | литовська |
| бубен «барабанна перетинка» (прикметник у виразі бубна опна (анат.) | македонська |
| bubon | нижньолужицька |
| bǫbån | полабська |
| bęben | польська |
| bǫbъ(ь)nъ | праслов’янська |
| бу́бен | російська |
| бубањ «барабан» | сербохорватська |
| bubon | словацька |
| bóben «тс.» | словенська |
| бубенъ | українська |
| бѫбьɴъ | церковнослов’янська |
| buben | чеська |
| бубонъ | ? |
буб «крик»
можливо, споріднене з бу́бон, [бу́бен];
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бу́бон | ? |
| бу́бен | ? |
бу́ба «зерно гороху, бобів (розм’якле); ягода; рана, нарив; сліди удару; біль Ба; болячка, нарив Mo; ранка, боляче, хвороба Ме»
псл. *bǫb-/bub- «розбухати, набухати»;
споріднене з лит. bámba «пуп», buburaĩ «прищі, пухирчики, висип», лтс. bubulis «вузол у пряжі», buburīte «кульки», гр. βουβѽν «залоза», а також з бу́блик, бубні́ти «набрякати»;
пов’язання з етимологічно неясним рум. búbă «прищ, нарив, чиряк; слабе місце» (Бандрівський Досл. і мат. IV 13; Мельничук Молд. эл. 164; Scheludko 120; Vincenz 3; DLRM 96) сумнівне;
р. [бу́ба] «нарив, жовно», бр. [бу́ба] зб. (дит.) «зерно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бу́бати
«боліти»
буба́чка
«нарив»
бу́бка
бубки́
«бруньки»
бу́блях
«бутон»
бу́бляхи
«верхні плоди на картоплі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бу́ба «зерно» (дит.) | білоруська |
| βουβѽν «залоза» | грецька |
| bubulis «вузол у пряжі» | латиська |
| bámba «пуп» | литовська |
| *bǫb-/bub- «розбухати, набухати» | праслов’янська |
| бу́ба «нарив, жовно» | російська |
| búbă «прищ, нарив, чиряк; слабе місце» | румунська |
| buburaĩ «прищі, пухирчики, висип» | ? |
| buburīte «кульки» | ? |
| бу́блик | ? |
| бубні́ти «набрякати» | ? |
бубо́вник «дзвінець великий, Rhonanthus major Ehrh. (Alectorolophus major Rchb.)» (бот.)
пов’язане з бу́бон (через схожість зрілих плодів з 1-2 насінинами у коробочках з бубонцем);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бу́бон (через схожість зрілих плодів з 1-2 насінинами у коробочках з бубонцем) | ? |
бу́карт «бешкетник, пустун; позашлюбна дитина»
очевидно, результат гіперистичної видозміни запозиченого з польської мови [бе́нкарт] «тс.» за аналогією до закономірного співвідношення польських і українських звукових форм типу bęben – бу́бон, pręt – прут і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти
букартъ
«позашлюбна дитина»
(XVII ст.)
бу́кгарт
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бе́нкарт «тс.» | ? |
| бу́бон | ? |
| прут | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України