БУБН — ЕТИМОЛОГІЯ
бу́бна «дзвінка» (у картах)
можливо, запозичення з чеської мови;
ч. bubny «бубна», як і п. zwonki «тс.», є лексико-семантичною калькою нвн. Schellen «дзвінок, бубонець; дзвінка» (Шанский ЭСРЯ І 2, 209; Фасмер–Трубачев І 226; Unbegaun BSL 48/2, 95–96);
пояснюється також як власне утворення, зумовлене тим, що спочатку на картах цієї масті зображувались бубонці (Преобр. І 49);
р. бу́бны, бр. бу́бня, слц. bubnový «бубновий»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бу́бня | білоруська |
| Schellen «дзвінок, бубонець; дзвінка» | нововерхньонімецька |
| zwonki «тс.» | польська |
| бу́бны | російська |
| bubnový «бубновий» | словацька |
| bubny «бубна» | чеська |
бубні́ти «розбухати, набухати»
очевидно, пов’язане з псл. *bǫb- «розбухати, набухати»;
споріднене з лит. bambti «набрякати, пухнути, здиматися»;
болг. бъ́бна «набрякати; здуватися; прибувати (про воду); пухнути», бъбъне́ц «опух»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бу́бна
«ґуля»
бубня́вий
«розбухлий, набряклий, набубнявілий»
бубня́віти
«набрякати, розбухати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бъ́бна «набрякати; здуватися; прибувати (про воду); пухнути» | болгарська |
| bambti «набрякати, пухнути, здиматися» | литовська |
| *bǫb- «розбухати, набухати» | праслов’янська |
| бъбъне́ц «опух» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України