БРЮКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. br(j)ux-, brjuxo пов’язане з іє. *bhreuso-, *bhreu-s- «пухнути, набрякати, розбухати; надимати, роздувати», яке простежується також у дісл. briōsk «хрящ», свн. brūsche, нвн. Bráusche «ґуля, жовно», свн. briustern «роздувати, розпухати, набрякати», а також дісл. briōst «груди», дангл. brēost, днн. briost, гот. brusts, двн. brust «тс.», дінд. bhrūnáḥ «ембріон», дірл. brū «тіло; живіт, черево, пузо», bruinne «груди» (‹*brus-, *brusn-), кімр. brū (анат.) «матка»;

р. брю́хо «пузо», бр. бру́ха, п. brzuch, заст. brzucho, [каш. břëχ], ч. břich, břicho, ст. břicho, břuch, břucho, слц. brucho, brúch, нл. вл. brjuch«тс.», болг. [брюк] «піхурець», [брюка, брука] «тс.», м. брука «прищик»;

псл. *bręk- (*bren-k- або *brin-k-);

споріднене з давніми звуконаслідувальними утвореннями лит. brìnkterėti «грюкнутися», brìnkt (виг.) «бах, бух», briñkt «тс.», дінд. bhrṅgaḥ, bhrṅgā «велика чорна бджола»;

сюди ж (з іншим ступенем вокалізму) р. [брюк] «жук», ч. brouk, вл. нл. bruk «хрущ» (псл. *brǫk-);

р. бряк, бря́кать, бр. [бряк] (про падіння), [бра́каць] «бренькати; падати», др. брякнути «дзижчати, гудіти», п. brzęk «дзенькіт, брязкіт; дзижчання, гудіння», brzęczeć «дзенькати, брязкати (про метал або скло); дзижчати, гудіти, бриніти (про комах)», brzęknąć, brząknąć «тс.», ч. ст. břěčěti «звучати, гриміти», нл. brjakaś«гриміти», brjëkaś «тс.», полаб. brącĕ «гуде», brącaikə «варган», болг. бре́цам «ревти (про бика); звучати (про волинку); [дражнити, бурчати]», м. бреца «дражнить, ображає, допікає; жартує; глузує; докоряє, дорікає», схв.брêк «звук, дзвін», брȅка «крик, шум», брȅцати (бре́цати) «дзвеніти, звучати» (про дзвони), бре́чати «тс.», брȅцати се «кричати (на когонебудь)», стсл. брѧцаɴиѥ «звук струнного інструмента», р.-цсл. брѧцати «брязкати», брѧчати «дзижчати, гудіти»;