БРЮЗЖАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
брю́згнути «набрякати»
очевидно, псл. *breuzk-], діалектний варіант похідного утворення, паралельний до bręk- (укр бря́кнути), brezk- (укр. бре́зкнути]; може бути виведене від тієї самої основи *bhreu-, що й [бру́хо]; пов’язується (Шанский ЭСРЯ І 2, 206; ЭССЯ З, 35; Sadn.– Aitz. VWb. I 183–184; Bern. І 96) з р. брюзжа́ть «бурчати», лит. briaũgzti «базікати» (як бря́кнути «бренькнути» з бря́кнути «набрякати», п. brzmieć «бриніти» з nabrzmieć «набрякнути»);
р. брю́згнуть «набрякати», [брю́кнуть] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
брю́зглий
брюзка́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| briaũgzti «базікати» (як бря́кнути «бренькнути» з бря́кнути «набрякати», п. brzmieć «бриніти» з nabrzmieć «набрякнути») | литовська |
| *breuzk- | праслов’янська |
| брюзжа́ть «бурчати» | російська |
| брю́згнуть «набрякати» | російська |
| брю́кнуть «тс.» | українська |
| bręk- (укр бря́кнути) | ? |
| brezk- (укр. бре́зкнути]; може бути виведене від тієї самої основи *bhreu-, що й [бру́хо]; пов’язується (Шанский ЭСРЯ І 2, 206; ЭССЯ З, 35; Sadn.-- Aitz. VWb. I 183--184; Bern. І 96) | ? |
брязь (вигук, що імітує дзенькіт металу або скла)
очевидно, східносл. *brę(k)-z-, похідне від псл. *bre-n-(k)-, *brь-n-(k)-;
аналогічними за складом приголосних є литовські форми з різним ступенем вокалізму bręzgiù, breñgsti «зазвучати, забриніти, застукати, загрюкати», branzgu, brangsti «звучати»;
можливо, пов’язане з р. брюзжа́ть «бурчати», брюзга́;
непереконливе зближення (Jokl AfSlPh 28, 13) з боро́тися;
р. [бря́згать] «дзенькати», [бря́зги] «базікання, чвари», бр. бразь «дзень», бра́знуць «дзенькнути», др. бряздати «брязкати», брязнути «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
брезку́лька
бреща́ти
«тс.»
бряжча́ти
брязк
«звук від удару речей з металу або скла, дзенькіт»
бря́зкало
«тс., било; той, хто брязкає, бренькає»
бря́зкальний
бря́зкальце
«дрібничка, іграшка»
брязката́ло
бря́зкати
«дзвеніти»
брязка́ч
«дзвінка монета»
бря́зкит
брязки́ти
«брязкальця»
брязкі́лка
брязкі́лька
бря́зкіт
бря́зкітка
брязкітня́
брязкоте́льце
«тс.»
брязкоті́ння
брязкоті́ти
брязкотня́
брязку́лька
брязку́н
«той, хто бряжчить»
брязку́тка
«тс.»
брязку́чий
бря́знути
«тс.; упасти; ударити»
бряща́ло
«все, що брязкає»
брящо́т
«меч, лезо меча»
побря́зкач
«дзвінка монета»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бразь «дзень» | білоруська |
| бряздати «брязкати» | давньоруська |
| *bre-n-(k)- | праслов’янська |
| брюзжа́ть «бурчати» | російська |
| бря́згать «дзенькати» | російська |
| бря́зги «базікання, чвари» | українська |
| бра́знуць «дзенькнути» | українська |
| брязнути «тс.» | українська |
| *brę(k)-z- | ? |
| *brь-n-(k)- | ? |
| breñgsti «зазвучати, забриніти, застукати, загрюкати» | ? |
| branzgu | ? |
| brangsti «звучати» | ? |
| брюзга́ | ? |
| боро́тися | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України