БРЬОХНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
брьо́хати «поволі йти по воді, болоту, снігу; ляпати, бити по воді; плескатися, хлюпатися»
неясне;
можливо, пов’язане з р. [брока́ть] «кидати», болг. бръ́кна «запускаю руку», бъ́ркам «бреду; мішаю, перемішую», схв. бркнути «зачерпнути, шубовснути», бṕцам, брцати «кидати», бру́кнути «прориватися, раптово з’являтися, виступати» (пор. споріднені лтс. brukt «кришитися, обвалюватися, зсуватися», лит. brùkti «втискувати», braũkti «терти, рвати, скребти, торсати»);
фонетичні зміни, можливо, зумовлені впливом афективного характеру слова;
Фонетичні та словотвірні варіанти
броха́тися
бро́хкати
«брьохати»
бро́хнути
брьо́хнути
«упасти, гепнутися; шпурнути, кинути, вдаривши об що-небудь»
брю́хатися
«валятися в багні, повзати в багні»
забро́хкатися
«забрьохатися, набрати на себе грязюки по дорозі»
забрьо́ха
«заляпаний багном»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бръ́кна «запускаю руку» | болгарська |
| брока́ть «кидати» | російська |
| бркнути «зачерпнути, шубовснути» | сербохорватська |
| бъ́ркам «бреду; мішаю, перемішую» | ? |
| бṕцам | ? |
| брцати «кидати» | ? |
| бру́кнути «прориватися, раптово з’являтися, виступати» (пор. споріднені лтс. brukt «кришитися, обвалюватися, зсуватися», лит. brùkti «втискувати», braũkti «терти, рвати, скребти, торсати») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України