БРУСНИКА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. brusьnica ‹ *brous-ĭn-īka;

пов’язується з брус «точильний камінь», р.-цсл. (о)брусити, «гладити; намазувати, фарбувати; торкатися; точити», стсл. събрысати «зіскоблювати, обрубувати» через те, що спілі ягоди легко зривати, пор. нвн. Streichbeere «брусниця» від streichen «торкатися» і Beere «ягода»;

назву порівнюють також з лит. brùknė «брусниця», лтс. brùklene «тс.», спорідненими з лит. braũkti «змахувати, стирати» (Меркулова Очерки 214–216; Филин Образ. яз. 208; Фасмер–Трубачев І 221; Гринкова Сл. филология III 113–114; Преобр. І 47; Младенов 46; Brückner 42; Schuster-Šewc Probeheft 33; ЭССЯ 3, 51–52; Sł. prasł. І 394–395; Sadn.– Aitz. VWb. I 220; Bern. I 90; Trautmann 36–37; Mühl.– Endz. І 341), або через те, що ягоди дрібні, як зерна бруса (БЕР І 82);

менш обрґунтоване зближення з н. Bráusbeere, Práusbeere, які разом із слов’янським словом нібито мають «праєвропейське» походження (Machek LP 2, 159; Jm. rostl. 178–179; Holub–Kop. 78; ще інакше Walter Slavia 36, 266–267);

можна припустити утворення від праслов’янської основи brus(*brous-) «червоний», пор. р. [бруск] «пурпур, червоний колір», укр. брусли́на (бот.) «Evonymus L.» (рослина з червоними плодами), [бруснаки́] «сорт яблук»;

пор. також п. czerwienica «брусниця»;

р. брусни́ка, [брусни́ца, брусëна, брусе́ня], бр. брусні́ца, [брушни́ца] «тс.», [бруснѣць] «червоніти, загоряти», [бруснѣлый] «червонуватий, загорілий», п. brusznica, [bruśnica] «брусниця», [bróśnieć «червоніти», каш. [brëśnica] «брусниця», ч. brusnice, brusinka, слц. brusnica, вл. brusnica, bruslica, нл. brusnica, болг. [брусни́ка] «тс.», [брусни́ца] «кір; брусниця, чорниця», м. [брусница], схв. брỳсница, слн. brúsníca;