БРУСЛИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

можна припустити також зв’язок із словами брусни́ця (бот.) «Vaccinium vitis idaea L.», [бруснаки́] «сорт яблук», р. [бруск] «пурпур, червоний колір», в яких може бути виділена праслов’янська основа brus-(‹*brous-) із значенням «червоний»;

можливо, пов’язане з берескле́т (ЭССЯ 3, 59–60; Фасмер І 156; Попов Ист. лекc. 29);

не зовсім ясне;

р. [бруслина, брусленина, бруслён, брускле́н], бр. брызлі́на, [брузлявіна, брызгеліна, бруслён];

результат змішування назви брусни́ця з назвою бруслина «Evonymus L.» через подібність звучання;

очевидно, пов’язане з брус «точильний камінь», [бруси́ти] «точити каменем» (як назва відходів при обробці металу);

результат контамінації форм [бро́сква, броскви́на] «тс.» і брусли́на (див.);

зіставлення (Sadn.– Aitz. VWb. I 148–150) з псл. *berka, укр. бере́ка, як і припущення (Machek ESJČ 72; Jm. rostl. 153) про праєвропейське походження цих слів і зв’язок з лат. (b)ruscus «колюча рослина, Ruscus aculeatus L.», потребує переконливішої аргументації;

в якийсь спосіб пов’язане з болг. бръ́шлян, [бъ́рчлен, бръ́члян, бръ́шлен], м. бршлан, бршлен, схв. бршљан, слн. bršljân «тс.», яке виводиться (ЭССЯ 3, 59–61) з псл. *brъščьl’anъ/brъščьlenь, похідного від *brъsati/brъskati «обривати» (як «обірване на корм»), можливо, також з укр. [берестень] «березка, Convolvulus arvensis L.», берескле́т, брусли́на «Evonymus», ч. brsnel «тс.»;

етимологічно не зовсім ясне;

п. brzecztan, brzestan, ст. brzeszczan, brzostan, ч. břečťan, ст. břěčtan, мор.-слц. [breštán, beštrán, breštrán, brečtreň], слц. brečtan, схв. [брштан, брстан];

очевидно, псл. brusъ ‹ *brousъ (з s ‹iє. k яке могло чергуватися з k), похідне від дієслова brusiti, утвореного від давнішого кореня *brou- (› bru-), що разом з його варіантами *brŭ(›brъ-), *brū- (›bry-), *brĭ- (›brь-) тощо походить від іє. *bher- «терти, скребти, різати, дробити»;

споріднене з лит. braũkti «витирати, змахувати», braukýti «терти, потирати, гладити», дісл. brýni «точильний брусок», brýna «точити», дірл. brū- «край (чого-н.), берег», лтс. brukt «відламувати, відбивати»;

можливо пов’язане з брусни́ця (бот.) «Vaccinium vitis idaea L.», брусли́на «Evonymus L.», р. [бруск] «пурпур, червоний колір», [брусвя́ный] «червоний, багряний», у яких може бути виділена праслов’янська основа brus- (‹*brous-) із значенням «червоний»;

не зовсім ясне;

псл. brusьnica ‹ *brous-ĭn-īka;

пов’язується з брус «точильний камінь», р.-цсл. (о)брусити, «гладити; намазувати, фарбувати; торкатися; точити», стсл. събрысати «зіскоблювати, обрубувати» через те, що спілі ягоди легко зривати, пор. нвн. Streichbeere «брусниця» від streichen «торкатися» і Beere «ягода»;

назву порівнюють також з лит. brùknė «брусниця», лтс. brùklene «тс.», спорідненими з лит. braũkti «змахувати, стирати» (Меркулова Очерки 214–216; Филин Образ. яз. 208; Фасмер–Трубачев І 221; Гринкова Сл. филология III 113–114; Преобр. І 47; Младенов 46; Brückner 42; Schuster-Šewc Probeheft 33; ЭССЯ 3, 51–52; Sł. prasł. І 394–395; Sadn.– Aitz. VWb. I 220; Bern. I 90; Trautmann 36–37; Mühl.– Endz. І 341), або через те, що ягоди дрібні, як зерна бруса (БЕР І 82);

менш обрґунтоване зближення з н. Bráusbeere, Práusbeere, які разом із слов’янським словом нібито мають «праєвропейське» походження (Machek LP 2, 159; Jm. rostl. 178–179; Holub–Kop. 78; ще інакше Walter Slavia 36, 266–267);

можна припустити утворення від праслов’янської основи brus(*brous-) «червоний», пор. р. [бруск] «пурпур, червоний колір», укр. брусли́на (бот.) «Evonymus L.» (рослина з червоними плодами), [бруснаки́] «сорт яблук»;

пор. також п. czerwienica «брусниця»;

р. брусни́ка, [брусни́ца, брусëна, брусе́ня], бр. брусні́ца, [брушни́ца] «тс.», [бруснѣць] «червоніти, загоряти», [бруснѣлый] «червонуватий, загорілий», п. brusznica, [bruśnica] «брусниця», [bróśnieć «червоніти», каш. [brëśnica] «брусниця», ч. brusnice, brusinka, слц. brusnica, вл. brusnica, bruslica, нл. brusnica, болг. [брусни́ка] «тс.», [брусни́ца] «кір; брусниця, чорниця», м. [брусница], схв. брỳсница, слн. brúsníca;