БРУНЬКУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
бру́нька (на дереві)
загальноприйнятого пояснення не має;
виводиться від псл. [brunь] ‹ *br-ou-ni-, яке зіставляється з дінд. bhrūṇá- «зародок», лтс. braũna «луска, лушпиння; сорочка (в якій іноді народжується дитина)», ч. ст. brnka «послід» як похідне від іє. *bher- «нести, приносити, народжувати» (Трубачев Этимология 1964, 3–4) або разом з р. [бруне́ть] «наливатися, дозрівати» пов’язується з брині́ти «червоніти, дозрівати, квітувати» (Sadn.– Aitz. VWb. І 151 – 153);
п. [bruńka] «сережки, березові котики» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
бру́нитися
«викидати бруньки»
бруньки́
«вид візерунка на писанці; кульки кізяка на вовні»
брунькува́ти
«поїдати бруньки»
набру́нитися
«набубнявіти»
(про бруньки на деревах)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
bhrūṇá- «зародок» | давньоіндійська |
*bher- «нести, приносити, народжувати» | індоєвропейська |
braũna «луска, лушпиння; сорочка (в якій іноді народжується дитина)» | латиська |
bruńka «сережки, березові котики» (з укр.) | польська |
brunь | праслов’янська |
бруне́ть «наливатися, дозрівати» | російська |
brnka «послід» | чеська |
brnka «послід» | ? |
брині́ти «червоніти, дозрівати, квітувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України