БРУНИТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

бру́нька (на дереві)

загальноприйнятого пояснення не має;
виводиться від псл. [brunь] ‹ *br-ou-ni-, яке зіставляється з дінд. bhrūṇá- «зародок», лтс. braũna «луска, лушпиння; сорочка (в якій іноді народжується дитина)», ч. ст. brnka «послід» як похідне від іє. *bher- «нести, приносити, народжувати» (Трубачев Этимология 1964, 3–4) або разом з р. [бруне́ть] «наливатися, дозрівати» пов’язується з брині́ти «червоніти, дозрівати, квітувати» (Sadn.– Aitz. VWb. І 151 – 153);
п. [bruńka] «сережки, березові котики» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

бру́нитися «викидати бруньки»
бруньки́ «вид візерунка на писанці; кульки кізяка на вовні»
брунькува́ти «поїдати бруньки»
набру́нитися «набубнявіти» (про бруньки на деревах)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
bhrūṇá- «зародок» давньоіндійська
*bher- «нести, приносити, народжувати» індоєвропейська
braũna «луска, лушпиння; сорочка (в якій іноді народжується дитина)» латиська
bruńka «сережки, березові котики»укр.) польська
brunь праслов’янська
бруне́ть «наливатися, дозрівати» російська
brnka «послід» чеська
brnka «послід» ?
брині́ти «червоніти, дозрівати, квітувати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України