БРУКВИ — ЕТИМОЛОГІЯ
бру́ква «Brassica napus L.» (бот.)
очевидно, запозичення з польської мови;
п. brukiew «бруква», [brukwa], первісно, можливо, *bruky, пов’язане з нн. bruke, wrûke «тс.», які вважаються запозиченими з італійської мови;
іт. ruca (ruchetta) «дика гірчиця» (пор. фр. roquette «тс.») виводять з лат. (brassica) ērūca «дика капуста», етимологічний зв’язок якого з ēr- «їжак» не зовсім певний;
деякі німецькі дослідники (Kluge–Mitzka 871, услід за Віком) вважають, що запозичення відбувалось не з німецької в польську, а навпаки;
в російську мову слова брю́ква, бру́ква прийшли з польської через українське посередництво;
р. брю́ква, [бру́ква], бр. бру́чка, ч. brukev, слц. brukva, болг. брюква;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бруквиня
«листя брукви»
бру́квяний
бру́ков
бруковка
брюква
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бру́чка | білоруська |
брюква | болгарська |
ruca «дика гірчиця» (ruchetta)(пор. фр. roquette «тс.») | італійська |
ērūca «дика капуста» (brassica) | латинська |
bruke | нижньонімецька |
brukiew «бруква» | польська |
brukva | словацька |
бру́ква | українська |
brukev | чеська |
brukwa | ? |
*bruky | ? |
wrûke «тс.» | ? |
ēr- «їжак» | ? |
брю́ква | ? |
бру́ква | ? |
брю́ква | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України