БРУД — ЕТИМОЛОГІЯ

зіставлення з герм. *smud- (нвн. Schmutz «бруд») (Machek ESJČ 69) позбавлене підстав;

зіставляється також (ЭССЯ 3, 44–45) з лат. de-frutum «варене сусло», фрак. βρυτος (βρουτος) «ячмінне пиво»;

очевидно, псл. bru-d-ъ-, спочатку «щось гостре, неприємне на смак» або «щось замазане», потім «гидота, бруд», пов’язане з bridъ «бридота» похідне від іє. *bher- «скребти, різати»;

р. діал. бр. бруд, п. слц. brud, вл. нл. brud(a), ч. bruditi, мор. [břud];

очевидно, застаріле східнослов’янське утворення;

можливо, споріднене з борода́ або бруд «нечистота», бри́ти;

р. [бруда́стый] «зарослий шерстю (?); товстощокий з другим підборіддям», ст. бруди «бакенбарди», бр. [брудзь] «пушок, волосся на губах і підборідді», др. бруди «бакенбарди»;

очевидно, давне афективне утворення;

неясно, чи існує зв’язок з псл. bry-d-, bru-d-, bri-[d]-, укр. бpид, бруд;

р. бр. брр, п. brr, bru, ч. br(r), слц. br(rr), bŕ(ŕŕ), схв. бр «тс.»;

псл. brukati ‹*broukatei, пов’язане з brudъ ‹ *broud«бруд», як blǫkati «блукати» з blǫditi «блудити»;

менш переконливе тлумачення псл. brukati (Skok I 219) як звуконаслідувального утворення;

чергування к і с в основах бру́ка́ти, бри́ка́ти і брус, [бриснува́ти] пояснюється як рефлексація чергування іє, k і k;

похідне від того самого кореня іє. *bher- «терти, скребти, різати», від якого походять і бруд, брус, брид, бри́ти, бри́ка́ти, [бриснува́ти];

споріднене з лит. braũkti «витирати», лтс. braũcît «гладити, терти»;

р. [брука́ть] «паскудити», п. brukać «тс.», болг. бру́ка «пухирчик на тілі», м. брука «прищик», схв. брукати «соромити», брука «сором, стид»;

неясне;

пов’язання з брус «шматок, колода» (Желех. І 46) залишається непереконливим;

можливо, в якийсь спосіб пов’язане з [бруд] «поріст на обличчі чоловіка», [брудь] «тс.»;

може бути зіставлене також з р. [брусни́ть] «викидати колос, волоть» (про овес), (брусни́ться] «розпускатися, ворситися» (про тканину);