БРОСАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бо́рсатися «кидатися, метатися»
на думку Трубачова (Этимология 1965, 383), походить від псл. *bъrsati(sę) як фонетичної видозміни "brъsati «терти, скребти», р. броса́ть «кидати», укр. [броси́тиі «кинути»;
непереконливі спроби виведення від рум. borăsc «блюю» (Reichenkron ZfSlPh 17, 148–149) або пояснення як *ob-vors-ati з запозиченим коренем *vors- (Janów Symb. Rozwadowski 2, 277);
Фонетичні та словотвірні варіанти
бо́рсати
«тс.; мучитися, надриватися; хитатися»
бурсува́тися
«вовтузитися в боротьбі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *bъrsati(sę) як фонетичної видозміни "brъsati «терти, скребти» | праслов’янська |
| броса́ть «кидати» | російська |
| borăsc «блюю» | румунська |
| броси́тиі «кинути» | українська |
| *ob-vors-ati | ? |
| *vors- | ? |
брись (вигук, яким проганяють котів)
давнє утворення афективного характеру, споріднене з тпрусь і, можливо, з бир, бр;
припущення звуконаслідувального походження (Преобр. І 48; ЭСБМ І 392; Фасмер І 223) позбавлене підстав;
малопереконливе виведення р. брысь від дієслів [бры́снуть] «прогнати кота», броса́ть, брыка́ть, бры́згать (Шанский ЭСРЯ I 2, 205);
р. брысь (вигук, яким відганяють котів), [брыс], бр. [брысь] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бри
«тс.»
(-гайда)] Mo
бризь
(вигук, яким відганяють ягнят)
бри́ськи
«тс.»
брусь
(вигук, яким відганяють овець)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| брысь «тс.» | білоруська |
| брысь «прогнати кота» | російська |
| бры́снуть «прогнати кота» | російська |
| брысь (вигук, яким відганяють котів) | російська |
| брыс | українська |
| тпрусь | ? |
| бир | ? |
| бр | ? |
| броса́ть | ? |
| брыка́ть | ? |
| бры́згать | ? |
броси́ти «кидати, відкидати»
характерний лише для російської мови і окремих західноукраїнських говорів результат видозміни значення «обшморгувати, оббивати, обчищати (насіння, гілки тощо)», яке зберігається в [бриснува́ти];
псл. *brъsiti «скребти, терти», *brysati від іє. *bhreŭk-, *bhrŭk-;
від іншого варіанта цієї ж основи з велярним k походить р. [брока́ть] «кидати», [брука́ть], схв. бр́кати «тс.», лит. braũkti «витирати, проводити (рукою); тіпати», лтс. brukt «відламувати; відпадати»;
р. броса́ть «кидати», [бро́снуть] «збивати руками дзвіночки і головки льону, конопель»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бро́снути
«кинути, залишити»
(неприємну роботу тощо)
бросо́к
«тонкий мотузок, за допомогою якого піднімають і опускають на тросі парус»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *bhreŭk- | індоєвропейська |
| brukt «відламувати; відпадати» | латиська |
| braũkti «витирати, проводити (рукою); тіпати» | литовська |
| *brъsiti «скребти, терти» | праслов’янська |
| брока́ть «кидати» | російська |
| броса́ть «кидати» | російська |
| бр́кати «тс.» | сербохорватська |
| бро́снуть «збивати руками дзвіночки і головки льону, конопель» | українська |
| значення «обшморгувати, оббивати, обчищати (насіння, гілки тощо)» | ? |
| бриснува́ти | ? |
| *brysati | ? |
| *bhrŭk- | ? |
| брука́ть | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України