БРОНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

прус. brunyos, лтс. bruņas могли бути запозичені як із слов’янських, так і з германських мов (Būga RR II 92; Mühl.– Endz. І 340; Trautmann 38);

остаточно не розв’язане питання про зв’язок з болг. бръ́нка «невеликий обруч», схв. bȑnjica «кільце, що вставляється тварині у ніздрю; сережка»;

пор. дірл. bruinne «груди», споріднене з нвн. Brust «тс.»;

гот. brunjō «броня, панцир, лати», двн. brunjа, brunna «тс.», дангл. brunnia «нагрудник» запозичені з кельтських мов;

псл. brъnja, запозичене з германських мов;

р. броня́, [бро́ня], бронь, бр. болг. бро́ня, др. бръня, броня, п. ст. brnіа, bronia, ч. brň, слц. brnenie, вл. bróńčka «зброя; панцир, лати», стсл. бръɴѩ (мн.);

р. бронь «тс.» виникло як результат переосмислення бро́ня́ «панцир, лати», бронь «тс.»;

запозичення з російської мови;

бр. бро́ня;

найближче споріднене або двн. brûn «блискучий, коричневий», лит. beras «гнідий», гр. φαρύνει (Sadn.– Aitz. VWb. I 151–153; Bern. I 87; Lidén Studien 68, Tochar. St. 9; Kluge– Mitzka 97), або дінд. bradhnáḥ «рудуватий, буланий» (Преобр. І 46; Срезневский І 180; Fick І 93; Strachan BB 20, 26; Schulze Kl. Schr. 112; Loewenthal 7; Uhlenbeck 192; Trautmann 35; Mayrhofer II 451);

очевидно, псл. *bronъ, *broněti, можливо, також *brъněti, bryněti, пов’язані з іє. *bhr/bher- «блискучий, блідо-коричневий», *bhron- «тс.»;

«перестиглий» Шух;

р. броне́ть «світліти; виблискувати жовтим, сірим, червоним кольором; [(про овес) достигати, наливатися, біліти, сивіти]», [бруне́ть, брыне́ть] «тс.», заст. бро́ный «білий, світлий», [бронь] «спілий колос, переважно вівса», [брунь, брон, бро́ня, брона́, бро́нка] «тс.», др. броныи «білий, білосірий, сірий, буланий» (про коня), бронии «тс.», п. brony «гнідий», ч. brůna «білий кінь», ст. broný «білий», слц. bronieť «червоніти, достигати», слн. [bruneti] «достигати, буріти»;