БРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозиченням із слов’янських мов вважається також і лит. britvà;

псл. briti «різати чимось гострим», пов’язане з іє. *bher- «терти, скребти, різати», *bhrī -, *bhrēi-;

споріднене з дінд. bhrīṇati «поранить», ав. pairibrīnaiti «обрізує кругом», brōiϑra- «лезо», перс, burrīdan «різати, стригти», фрак. βρίλων «цирульник», лат. friāre «розривати», лит. brežti «дряпати, шкрябати, скребти», дірл. brissid «розбитий», брет. bresa «битися»;

мабуть, алб. brisk «бритва» походить від болг. [бри́чък, брич];

очевидно, сюди ж алб. britmi i parë «вересень» (букв. «перший місяць жнив»), britmі і dütë «жовтень» (букв. «другий місяць жнив»);

р. брить, бри́тва, бр. брыць, бры́тва, др. брити, бритва, бричь, п. brzytwa, [brzytew], ч. bříti, břitva, břit «вістря», слц. britva, britiev, вл. britej, [britwja], нл. britwa, brіtwej, болг. [бри́я] «брию», [бри́ча] «тс.», [брич] «бритва», [бри́тва] «складаний ніж», м. бричи «бриє; обдирає», брич «бритва», бритва, схв. брùjати, бри́чити, брȕтва, брùјāч «бритва», брич «тс.», слн. bríti, brítev, brítva, p.-цcл. брити, бричь. «бритва», бритва «тс.»;

споріднене, можливо, з дісл. brú «міст», bryggia, двн. brucka, гал. brīva «тс.», лит. briaunà «край, ребро», далі з псл. *bry (brъvе) «брова»;

менш переконливе зіставлення з бра́ти, псл. *bьrati (Brückner 26), а також з бри́ти (Ильинский РФВ 65, 224);

псл. *brьvь, *brъvь (› берв, з відпадінням кінцевого в);

др. брьвь «колода», п. ber (тільки у виразі czarnym szlakiem a berem iść з укр.), ч. ст. břev «місток», болг. бръв «перекладина, місток», схв. брв «колода, дошка», слн. bŕv «кладка, місток»;

пов’язується з бри́ти «зрізувати» (Корнев ЭИРЯ VII 104– 112; Откупщиков 117–118);

менш переконливим здається пов’язання з бреду́, брести́, яке мотивується тим, що рослина росте по мокрих місцях (Фасмер I 210; Преобр. I 44; Bern. I 83; Trautmann 36), недостатньо обґрунтованим є пов’язання назв цих рослин з алб. breth, bredhi «ялина» (Meyer EW 45);

ще більш сумнівне припущення Соболевського (Slavia 5, 440; Лекции 64) про існування вихідної форми *брѣдъ і порівняння з ч. ст. jabřadek «гілка винограду», п. ст. jabrząd «тополя» (пор. також Bezlaj Eseji 149; Sadn.–Aitz. VWb. I 158– 159);

не зовсім ясне;

р. [бреди́на] «верба», [бред] «тс.; зрізані на корм вербові гілки»;

загальноприйнятої етимології не має;

пов’язується з брести́, бреду́, якому приписується початкове значення «ходити без певної мети», nop. р. сумасбро́д (Фасмер I 210; Bern. I 83; Mikl. EW 20; Sławski I 41–42; Sł. prasł, l 366; Sadn.– Aitz. VWb. l 210–214);

п. brednia змушує припустити псл. *brъd-, паралельне до *bryd- (Brückner AfSlPh 11, 123);

з огляду на це робиться непереконливе припущення про запозичення східнослов’янських форм з бред- з польської мови (Richhardt 37);

ці форми пов’язуються також через проміжне значення р. [бред] «скошена різносортна трава» з дієсловом бри́ти (Корнев ЭИРЯ VII 109–112);

спорідненість з дангл. breodian «кричати, кликати, звати», свн. braten «базікати» (Holthausen ZfSIPh 22, 146) сумнівна;

ще менш вдале зіставлення з снн. снідерл. praten «говорити, базікати», англ. prate «базікати» (van Wijk IF 128–130);

р. бред, бре́дить, бре́дни «бредня, дурниця, нісенітниця», [бреда́] «балакун, базіка, дурень», бр. [бредня́] «брехня», [бре́дзиць] «брехати; обмовляти, зводити наклеп», п. brednia «бредня, дурниця, нісенітниця», bredzić «марити, верзти, ляпати, молоти», [ bryda, breda], заст. brydnia, ст. brydzić (XVI ст.);

англ. кімр. Brython, як і лат. Brittō, дангл. Bret, походять від дкельт. *Britto, первісне значення якого було «шумний, буйний, бунтівний», потім «войовничий, воїн, боєць»;

запозичення з англійської мови;

англ. Brit, Brett, дангл. Bret засвоєне з мови бриттів;

англ. Briton, сангл. Breton через фр. ст. Breton зводиться до лат. Brittōnem, зн. в. від Brittō «бритт»;

р. бритт, брето́нец, бр. брыт, брэто́нец, п. brytaniec, bretończyk, ч. Brit, Bretoněc, слц. Brit, Bretónec, вл. Britanija, britiski, нл. Britanska, болг. брита́нец, заст. брити, схв. Брùтāнија, слн. británski;

очевидно, застаріле східнослов’янське утворення;

можливо, споріднене з борода́ або бруд «нечистота», бри́ти;

р. [бруда́стый] «зарослий шерстю (?); товстощокий з другим підборіддям», ст. бруди «бакенбарди», бр. [брудзь] «пушок, волосся на губах і підборідді», др. бруди «бакенбарди»;

псл. brukati ‹*broukatei, пов’язане з brudъ ‹ *broud«бруд», як blǫkati «блукати» з blǫditi «блудити»;

споріднене з лит. braũkti «витирати», лтс. braũcît «гладити, терти»;

похідне від того самого кореня іє. *bher- «терти, скребти, різати», від якого походять і бруд, брус, брид, бри́ти, бри́ка́ти, [бриснува́ти];

чергування к і с в основах бру́ка́ти, бри́ка́ти і брус, [бриснува́ти] пояснюється як рефлексація чергування іє, k і k;

менш переконливе тлумачення псл. brukati (Skok I 219) як звуконаслідувального утворення;

р. [брука́ть] «паскудити», п. brukać «тс.», болг. бру́ка «пухирчик на тілі», м. брука «прищик», схв. брукати «соромити», брука «сором, стид»;

не зовсім ясне утворення з основ прикметника го́лий і, очевидно, дієслова бри́ти;

буквально могло означати «наголо вибритий» і первісно могло стосуватися певної категорії людей, ознакою яких були голені голови;

п. zbroja «зброя» зіставляється з broić «пустувати, витворяти» (первісно «рубати»), болг. м. брой «число», схв. брȏј «номер, число, кількість; цифра; числівник» (первісно «зарубка, надріз»), а також з псл. *brьjǫ, briti, укр. бри́ю, бри́ти;

очевидно, запозичення з польської мови;

бр. збро́я;

лат. frivolus «нікчемний, пустий» утворене від дієслова frio «роздроблюю, розкришую», спорідненого з дінд. bhrīṇā́ti «ранять, пошкоджують», ав. pairibrīnaiti «ріжуть, стрижуть навколо», brōіϑra- «лезо», псл. briti, укр. бри́ти;

запозичене з латинської мови (можливо, через посередництво французької – фр. frivole);

р. фриво́льный, бр. фрыво́льны, п. frywolny, ч. слц. frivolní, болг. фриво́лен, схв. фрѝволен;

науковий термін, запозичений із західноєвропейських мов;

н. frikativ, фр. fricatif, англ. fricative походять від науково-лат. fricātīvus, утвореного від лат. fricātus, що пов’язане з лат. frico «тру» і frio «розтираю, кришу», спорідненими з дінд. bhrīṇā́ti «ранять, пошкоджують», ав. pairibrīnaiti «ріжуть, стрижуть навколо», псл. briti, укр. бри́ти;

р. фрикати́вный, бр. фрыкаты́ўны, п. frykatywny, ч. frikativní, слц. frikatívny, болг. м. фрикати́вен, схв. фри̏кативен;

не зовсім ясне;

спорідненість з р. [брыла́] «губа», [брыль] «карниз» (Фасмер І 222; Sadn.– Aitz. VWb. I 453– 454) не доведена;

можливо, пов’язане з іє. *bher- «бити, розбивати, дробити», *bhrū-lā, *bhrī-lā;

р. [брыль] «пагорбок, купина», бр. [бры́ла] «брила, глиба», п. bryła «тс.», ч. [břila] «плоский камінь», слц. [brilа] «тс.», нл. bryła «болотний залізняк»;

н. Bréite «ширина тканини; полотнище» пов’язане з breit «широкий», свн. двн. breit, днн. дфриз. brēd, гол. breed, дангл. brād, англ. broad, дісл. brẹiðr, гот. braiþs «тс.», дальші етимологічні зв’язки яких залишаються неясними;

запозичено, мабуть, через польське посередництво з німецької мови;

п. bryt «полотнище, пілка; ширина тканини, сукна, землі», [bret, bryta, breta] «тс.»;

можливо, є результатом контамінації іменників бри́ла і кри́га,;

неясне;

запозичення з польської мови;

п. [bryl] виводиться від іт. ombrello «парасоль; капелюх», що походить від лат. umbrella «тс.», пов’язаного з umbra «тінь», спорідненим або з лит. ùnksnā «тінь», або з дінд. andháḥ «темний, сліпий» (SW І 215; Battisti–Alessio IV 2446; Walde–Hofm. II 814–815);

може бути зіставлене також з р. [брыли́] «краї, оборки, поля круглого капелюха», [брыла́] «губа (особливо верхня)», [брила] «тс.»;

р. [бриль, брыль], бр. [брыль] «тс.; козирок»;