БРИНІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

«перестиглий» Шух;

очевидно, псл. *bronъ, *broněti, можливо, також *brъněti, bryněti, пов’язані з іє. *bhr/bher- «блискучий, блідо-коричневий», *bhron- «тс.»;

найближче споріднене або двн. brûn «блискучий, коричневий», лит. beras «гнідий», гр. φαρύνει (Sadn.– Aitz. VWb. I 151–153; Bern. I 87; Lidén Studien 68, Tochar. St. 9; Kluge– Mitzka 97), або дінд. bradhnáḥ «рудуватий, буланий» (Преобр. І 46; Срезневский І 180; Fick І 93; Strachan BB 20, 26; Schulze Kl. Schr. 112; Loewenthal 7; Uhlenbeck 192; Trautmann 35; Mayrhofer II 451);

р. броне́ть «світліти; виблискувати жовтим, сірим, червоним кольором; [(про овес) достигати, наливатися, біліти, сивіти]», [бруне́ть, брыне́ть] «тс.», заст. бро́ный «білий, світлий», [бронь] «спілий колос, переважно вівса», [брунь, брон, бро́ня, брона́, бро́нка] «тс.», др. броныи «білий, білосірий, сірий, буланий» (про коня), бронии «тс.», п. brony «гнідий», ч. brůna «білий кінь», ст. broný «білий», слц. bronieť «червоніти, достигати», слн. [bruneti] «достигати, буріти»;

очевидно, через польське посередництво запозичено з німецької мови;

нвн. bráunrot складається з основ прикметників braun «коричневий, темний», спорідненого з дісл. brūnn, двн. свн. brun «тс.», укр. брині́ти «дозрівати», i rot «червоний», спорідненого з двн. rōt, дангл. read, дісл. rauðr, гот. rauþs, лит. raũdas, псл. *rudъ «тс.», укр. руди́й;

п. bramrot, [brambrot];

українські форми на бри-, мабуть, усі походять від основи *brъ-n-, форми на бре- – від основи *bre-n-;

очевидно, утворення від чотирьох праслов’янських варіантів основ *bre-n-, *brь-n- *brъ-n-, *bry-n-, споріднених з основою *brę-, збереженою в бря́кати;

р. брень, брынь, бренча́ть, брынча́ть, бр. [брин-брин], бры́нкаць, п. brnieć, ч. brnk, brnčeti, brnkati, слц. brnk, brnčať, brnkať, вл. brink, brinčeć, нл. brjeńk, brjeńkaś, brincaś, болг. бренцам «тихо плачу», брънбрън, бръ́нкам, м. брмне, брмчи «бринить», схв. брèнкати, брȅнцати, слн. brenčáti, brnéti;

очевидно, пов’язане з брині́ти;

очевидно, пов’язане з брині́ти;

можливий зв’язок з укр. брині́ти «червоніти», р. [брындеве́ть] «блищати»;

припущення про слов’янське походження румунської форми (Scheludko 127) потребує додаткової аргументації;

пов’язане в якийсь спосіб з етимологічно неясним рум. brîndúşa «шафран, Crocus; дикий шафран, Colchicum autumnale L.»;

р. [бра́ндушка] «Bulbocodium vernum», болг. бренду́шка «підбіл, Tussilago farfara L.», бранду́шки «тс.», схв. бṕндуша «шафран», брнђушка «тс.»;

загальноприйнятого пояснення не має;

виводиться від псл. [brunь] ‹ *br-ou-ni-, яке зіставляється з дінд. bhrūṇá- «зародок», лтс. braũna «луска, лушпиння; сорочка (в якій іноді народжується дитина)», ч. ст. brnka «послід» як похідне від іє. *bher- «нести, приносити, народжувати» (Трубачев Этимология 1964, 3–4) або разом з р. [бруне́ть] «наливатися, дозрівати» пов’язується з брині́ти «червоніти, дозрівати, квітувати» (Sadn.– Aitz. VWb. І 151 – 153);

п. [bruńka] «сережки, березові котики» (з укр.);

запозичене через російську і польську мови з французької;

фр. brunet «брюнет», brunette «брюнетка» походять від brun «коричневий», запозиченого з давньоверхньонімецької мови;

двн. brûno «коричневий» (нвн. braun «тс.; бурий, смуглявий, каштановий») споріднене з р. [бро́ный] «білий, світлий», укр. [брині́ти] «червоніти, дозрівати»;

р. болг. брюне́т, бр. бруне́т, п. ч. слц. brunet, схв. брùнет, слн. brinét, brunet;