БРИЛЬЯНТОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
брилья́нт
запозичено з французької мови, можливо, через німецьке посередництво;
фр. brillant «брильянт» (н. Brillánt «тс.») утворене на базі фр. brillant «блискучий, ясний», пов’язаного з briller «блищати, сяяти», яке походить від іт. brillare «хвилюватися; блищати», пов’язаного з beryl «берил», що походить від лат. bēryllus, яке через гр. βήρυλλος «тс.» зводиться до дінд. *verulija, утвореного, можливо, від назви міста південної Індії Vēlūr › Bēlūr;
р. брилья́нт, бр. брылья́нт, п. brylant, ч. bril(l)ant, слц. briliant, болг. бриля́нт, м. брилијáнт, схв. брилùјант, слн. briljánt;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| брылья́нт | білоруська |
| бриля́нт | болгарська |
| βήρυλλος «тс.» | грецька |
| *verulija | давньоіндійська |
| brillare «хвилюватися; блищати» | італійська |
| bēryllus | латинська |
| брилијáнт | македонська |
| brylant | польська |
| брилья́нт | російська |
| брилùјант | сербохорватська |
| briliant | словацька |
| briljánt | словенська |
| brillant «брильянт» (н. Brillánt «тс.») | французька |
| brillant «блискучий, ясний» | французька |
| bril(l)ant | чеська |
| briller «блищати, сяяти» | ? |
| beryl «берил» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України