БРИЛУВАТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
бри́ла «глиба, великий кусок»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з іє. *bher- «бити, розбивати, дробити», *bhrū-lā, *bhrī-lā;
спорідненість з р. [брыла́] «губа», [брыль] «карниз» (Фасмер І 222; Sadn.– Aitz. VWb. I 453– 454) не доведена;
р. [брыль] «пагорбок, купина», бр. [бры́ла] «брила, глиба», п. bryła «тс.», ч. [břila] «плоский камінь», слц. [brilа] «тс.», нл. bryła «болотний залізняк»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
брила́
«глиба землі; насипний горб; турецьке укріплення»
брила́стий
брили́стий
брилів'є
«велике каміння»
брилка́стий
брилкова́тий
брилува́тий
брильо́вий
«з насипаними по боках могилками»
(шлях)] (заст.)
брі́ла
«затула»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бры́ла «брила, глиба» | білоруська |
*bher- «бити, розбивати, дробити» | індоєвропейська |
bryła «болотний залізняк» | нижньолужицька |
bryła «тс.» | польська |
брыль «пагорбок, купина» | російська |
brilа «тс.» | словацька |
břila «плоский камінь» | чеська |
*bhrū-lā | ? |
*bhrī-lā | ? |
брыла́ «губа» | ? |
брыль «карниз» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України