БРИКАТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
бри́ка́ти «підкидати задні ноги, хвицати, вихати; бігати підстрибуючи; норовитися, вередувати, зазнаватися»
очевидно, псл. brykati «бити, ударяти, брикати», пов’язане (як многократне) з *brъkati «тс.»;
споріднене з р. [брука́ть] «брикати, бити ногами», лит. briáukšt, brúkšt (вигук на позначення різкого ривка), braũkti «торкатися, терти, змахувати, рвати, шарпати, скребти», braukýti «терти, рвати, стягувати»;
пов’язання з р. прыгать (Kořínek 247) викликає сумнів;
р. брыка́ть, бр. бры́ка́ць, п. brykać «брикати, підплигувати, підстрибувати», схв. бṕкати «штовхати, стирчати, стовбурчитися», слн. bŕkati «брикати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
брик
(вигук, що передає брикання, поштовх ногою)
брика́йло
«той, хто має звичку хвицатися»
брикане́ць
«стрибок коня»
брика́тися
«битися задніми ногами; норовитись»
брикли́вий
«той, хто дриґає, хвицає; норовливий, вередливий»
бри́кну́ти
«дриґнути, хвицнути; впасти, перевернутися»
бри́ку-бри́ку
брику́ля
«бриклива корова»
брику́н
«баский кінь; пустун, пустотливий хлопчик; норовиста людина»
брику́ха
«пустунка; норовлива»
брику́чий
«тс.»
ви́брик
ви́бриком
стри́кубри́ку
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бры́ка́ць | білоруська |
| briáukšt | литовська |
| brykać «брикати, підплигувати, підстрибувати» | польська |
| brykati «бити, ударяти, брикати» | праслов’янська |
| брука́ть «брикати, бити ногами» | російська |
| прыгать | російська |
| брыка́ть | російська |
| бṕкати «штовхати, стирчати, стовбурчитися» | сербохорватська |
| bŕkati «брикати» | словенська |
| *brъkati «тс.» | ? |
| brúkšt (вигук на позначення різкого ривка) | ? |
| braũkti «торкатися, терти, змахувати, рвати, шарпати, скребти» | ? |
| braukýti «терти, рвати, стягувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України