БРИЗКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

бри́зкати «прискати»

псл. bryzgali;
паралельне до pryskati давнє звуконаслідувальне утворення, очевидно, споріднене з лтс. brũzgât, brùzgât «бризкати; пирхати, форкати (про коней)», лит. bruzgeti «шуміти, бродити; клекотіти», снн. нн. prūsten «сопіти, шипіти, хропіти», сюди ж, можливо, гр. φρέαρ «колодязь», гот. brunna «колодязь; фонтан, джерело»;
р. бры́згать, бр. [бры́зкаць], п. bryzgać, ч. [brýzgat], слц. brýzgať, нл. bryzgaś, болг. бръ́згом, схв. брȕзгати, слн. brízgati;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бри́згати
бри́зґати
бризґу́н «водостріл, Toxotes» (іхт.)
бризк
бри́зка
бри́зкавець (вид риби)
бри́зкалка «те, чим бризкають»
бризки́на «бризка»
бри́знути «приснути; вдарити»
бри́знутися «приснутися; кинутися, впасти»
бризь (вигук, що імітує бризкання, падіння, удар)
бризьк
бри́зькати
на́бриск
оббри́зкувач
розбри́зкувальний
розбри́зкувач
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бры́зкаць білоруська
бръ́згом болгарська
brunna «колодязь; фонтан, джерело» готська
φρέαρ «колодязь» грецька
brũzgât латиська
bruzgeti «шуміти, бродити; клекотіти» литовська
bryzgaś нижньолужицька
prūsten «сопіти, шипіти, хропіти» нижньонімецька
bryzgać польська
bryzgali праслов’янська
бры́згать російська
брȕзгати сербохорватська
prūsten «сопіти, шипіти, хропіти» середньонижньонімецька
brýzgať словацька
brízgati словенська
brýzgat чеська
brùzgât «бризкати; пирхати, форкати (про коней)» ?

бру́я «швидка течія в річці; бистрина; протяг»

не цілком ясне;
очевидно, споріднене з лит. briáutis «продиратися, пробиватися», гр. βρύειν «текти струменем; виливати; вирувати», гот. brunna, двн. brunno «джерело, колодязь», нвн. [brunzen, prünzen, бав. brunnlen, швейц.-нім. brunneln] «мочитися», лат. defrutum «виноградне сусло; сидр; виноградний сік, сироп», двн. brinwan «варити; шипіти», ірл. bruith «кипіння; куховарство»;
є спроби пов’язати також з гр. φρέαρ «колодязь», гомер. φρήατα «джерело», φρείατα «тс.» (‹*φρήFατα, φρήFαρ), вірм. ałbiwr, ałbewr «джерело» (Bern. І 88–89) або з р. бры́згать, укр. бри́зкати (Osten-Sacken IF 23, 379);
українські форми з бро- могли з’явитись під впливом дієслова бро́їти;
р. [бруя́] «струмінь, течія», [(вода) бруи́т] «сильнострумує», бр. [бру́іць] «мочитися», бруі́ца «струмувати», [бруй] «той, хто мочиться під час сну», [брулі] мн. «сеча», п. [bruić] «мочитися під себе», [bruj, brul, brulka] (з бр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

броя́ка «сильна течія води»
броя́ки́ «пороги на річці»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бру́іць «мочитися» білоруська
ałbiwr вірменська
φρήατα «джерело» гомерівське
brunna готська
βρύειν «текти струменем; виливати; вирувати» грецька
φρέαρ «колодязь» грецька
brunno «джерело, колодязь» давньоверхньонімецька
brinwan «варити; шипіти» давньоверхньонімецька
bruith «кипіння; куховарство» ірландська
defrutum «виноградне сусло; сидр; виноградний сік, сироп» латинська
briáutis «продиратися, пробиватися» литовська
brunzen, prünzen, бав. brunnlen, швейц.-нім. brunneln «мочитися» нововерхньонімецька
bruić «мочитися під себе» польська
бруя́ «струмінь, течія» російська
бри́зкати українська
вода «сильнострумує» () українська
бруі́ца «струмувати» українська
бруй «той, хто мочиться під час сну» українська
брулі «сеча» українська
brujбр.) українська
brulбр.) українська
brulkaбр.) українська
φρείατα «тс.» (‹*φρήFατα, φρήFαρ) ?
ałbewr «джерело» ?
бры́згать ?
бро- ?
бро́їти ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України