БРАКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
брак «щось непридатне, вада; відсутність; [відходи після спалювання дров, соломи тощо; гній з рани Л]»
запозичено, мабуть, через польське посередництво, з середньонижньонімецької мови;
снн. brak «вада, недолік; відсутність» (нвн. Brack «брак (товару)») пояснюється порізному: як пов’язане з нвн. brechen «ламати», гот. brikan, англ. break «тс.», пор. снн. gebrek «шкода, дефект, вада, недуг», gebreck, нвн. Gebrech, Gebrechen «тс.» (Фасмер I 206) або як верхньонімецька видозміна нижньонімецького Wrack «пошкоджене судно» (Kluge – Mitzka 94–95);
зв’язок з тур. brak «покидь» («покинь»?) (Тимч. 132) не доведений;
р. бр. брак, п. brak «брак, недолік, хиба», ст. brak «вибір» (XV, XVI ст.), «відсутність» (з ХVIII ст.), ч. слц. brak «брак, недолік, відсутність», вл. нл. brach «вада, недолік, хиба, відсутність», болг. брак, м. бракува «бракувати», слн. brák;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бра́карь
«сортувальник»
браке́р
бракера́ж
бра́кнути
«невистачати»
брако́вий
бракови́тий
брако́вка
браковщи́к
«тс.»
бракува́льник
брашни́й
«забракований, недоброякісний, другосортний»
вибрако́вка
перебрако́вка
подбрак
«рід»«вибір»«нехтування, вибраковування»
(1559), (чинити)(XVII ст.), (не было)(XVIII ст.)
разбрако́вка
ти
«сортувати; нехтувати, відкидати; невистачати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| break «тс.» | англійська |
| брак | білоруська |
| брак | болгарська |
| brach «вада, недолік, хиба, відсутність» | верхньолужицька |
| brikan | готська |
| бракува «бракувати» | македонська |
| brach «вада, недолік, хиба, відсутність» | нижньолужицька |
| brechen «ламати» | нововерхньонімецька |
| Gebrech | нововерхньонімецька |
| brak «брак, недолік, хиба» | польська |
| брак | російська |
| brak «вада, недолік; відсутність» (нвн. Brack «брак (товару)») | середньонижньонімецька |
| gebrek «шкода, дефект, вада, недуг» | середньонижньонімецька |
| brak «брак, недолік, відсутність» | словацька |
| brák | словенська |
| brak «покидь» («покинь»?) | турецька |
| brak «брак, недолік, відсутність» | чеська |
| gebrek «шкода, дефект, вада, недуг» | ? |
| gebreck | ? |
| Gebrechen «тс.» | ? |
| Wrack «пошкоджене судно» | ? |
| brak «вибір»«відсутність» (XV, XVI ст.), (з ХVIII ст.) | ? |
брак «набір до війська, призов»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з бра́ти (пор. бра́нка «набір (рекрутів)»), але не виключена й можливість зв’язку з укр. ви́бракування;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ви́бракування | українська |
| бра́ти (пор. бра́нка «набір (рекрутів)») | ? |
брак «берека, Sorbus torminalis Crtz., Pyrus torminalis Еһrһ.» (бот.)
очевидно, пов’язане, як результат деетимологізації, з [бе́рек], бере́ка «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бе́рек | ? |
| бере́ка «тс.» | ? |
знак
псл. znakъ, пов’язане із znati, як bьrakъ «шлюб» (р. брак) з bьrati «брати»;
р. бр. болг. м. знак, др. знакъ, п. ч. слц. вл. нл. znak, схв. знȃк, слн. znák, стсл. знакъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
взнак
взнаки́
ви́знак
«покажчик»
визна́ка
«відзнака»
ви́значення визначни́й
ви́значити
відзна́ка
відзна́чити
завзнаки́
«на згадку»
зазнаки́
«свідомо»
за́значка
знакі́м'я
«тс.»
знакі́мець
«знайомий»
знакі́мля
«знайомство»
знако́мий
знакоми́тель
«знaйомий»
знако́мити
знако́мство
зна́чення
значи́льник
значи́ти
зна́чити
значі́ння
зна́чка
«мітка»
зна́чкий
«позначений»
значкі́вець
значкі́ст
значкови́й
«той, хто несе який-небудь церковний знак»
значли́вий
значни́й
значо́к
значу́щий
навизна́чний
«визначний»
назна́ка
«інструкція, вказівка; чек, ордер»
назначи́ти
непризна́чний
обозна́к
«позначка»
о́знак
озна́ка
означа́ти
озна́чувати
пізна́ка
пізнако́мість
пізначни́й
по-
позна́ка
позначи́тися
по́значка
позна́чче
«слід, знак»
при́знак
призна́ка
призначати
призначе́нець
призна́чення
призначе́нство
при́значка
«приміта»
ро́ззнак
«знаюча людина»
роззнака
«тс.»
узнаки́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| знак | білоруська |
| знак | болгарська |
| znak | верхньолужицька |
| знакъ | давньоруська |
| знак | македонська |
| znak | нижньолужицька |
| znak | польська |
| znakъ | праслов’янська |
| bьrakъ «шлюб» (р. брак) | праслов’янська |
| bьrati «брати» | праслов’янська |
| znati | праслов’янська |
| брак | російська |
| знак | російська |
| знȃк | сербохорватська |
| znak | словацька |
| znák | словенська |
| знакъ | старослов’янська |
| znak | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України